Село Івківці Прилуцького району Чернігівської області постраждало від Голодомору 1932-1933 років. За свідченнями очевидців людей ховали на місцевому кладовищі. Траплялися випадки коли в одній могилі було захоронено декілька десятків осіб. За даними Національної книги пам’яті жертв Голодомору (Чернігівська область) поіменно встановлено 162 особи – жертви Голодомору в селі Івківці Прилуцького району Чернігівської області.

На факти голодування та масову смертність від голоду вказують і архівні документи. Зокрема, у Інформаційному листі Голови Прилуцького райвиконкому А. Гречки до Голови облоргкомітету М. Голубятнікова про голод в селах району під грифом “таємно” від 20 травня 1933 р. йдеться:

“Одвідуючи деякі опухлі сім’і в с. Івківцях, я натрапив на такий факт, що в сім’ї, яка складалася з шести душ, залишилося всього двоє дітей, старшому 11 років. Троє дітей померло раніше, а 19 травня померла і мати (це не поодинокі випадки)”.

Населення міста Лохвиця Полтавської області, як і Лохвицького району, постраждало від Голодомору 1932–1933 років. За свідченнями очевидців, які пережили цю страшну трагедію, у місті існували поховальні команди у кожному районі. Так, свідок Голодомору 1932–1933 років Парасковія Гнатівна Головко, 1921 року народження, згадувала: «По Лохвиці їздили підводи, на яких лежали трупи померлих. У кожному кутку міста була своя бригада, що хоронила померлих від голоду».

На сьогоднішній день пошуковцями встановлено три місця масового поховання жертв Голодомору. Одне з них локалізоване на території Покровського цвинтаря.

За свідченням лохвицького краєзнавця Віктора Яцевича, під час Голодомору 1932–1933 років, загиблих від голоду лохвиччан ховали на трьох кладовищах, у тому числі і на Покровському. Основна частина загальних могил була викопана уздовж дороги, що проходить повз цвинтар. На кладовищі на місцях загальних могил встановлено два хрести жертвам Голодомору 1932–1933 років.

Населення міста Лохвиця Полтавської області, як і Лохвицького району, постраждало від Голодомору 1932–1933 років. За свідченнями очевидців, які пережили цю страшну трагедію, у місті існували поховальні команди у кожному районі. Так, свідок Голодомору 1932–1933 років Парасковія Гнатівна Головко, 1921 року народження, згадувала: «По Лохвиці їздили підводи, на яких лежали трупи померлих. У кожному кутку міста була своя бригада, що хоронила померлих від голоду».

На сьогоднішній день пошуковцями встановлено три місця масового поховання жертв Голодомору. Одне з них локалізоване на території Іванівського кладовища. За спогадами свідка Голодомору 1932–1933 років Горошко Людмили Василівни, 1921 року народження, загиблих на цвинтарі ховали як у окремих могилах, так і в загальних. На кладовищі встановлено пам’ятний хрест жертвам Голодомору 1932–1933 років.

Населення міста Лохвиця Полтавської області, як і Лохвицького району, постраждало від Голодомору 1932–1933 років. За свідченнями очевидців, які пережили цю страшну трагедію, у місті існували поховальні команди у кожному районі. Так, свідок Голодомору 1932–1933 років Парасковія Гнатівна Головко, 1921 року народження, згадувала: «По Лохвиці їздили підводи, на яких лежали трупи померлих. У кожному кутку міста була своя бригада, що хоронила померлих від голоду».

На сьогоднішній день пошуковцями встановлено три місця масових поховань жертв Голодомору в м. Лохвиця. Одне з них локалізоване на прилеглій території Благовіщенського цвинтаря, що межує із подвір’ям Лохвицької гімназії №1. У 2017 році там було встановлено пам’ятний хрест.

За свідченням Парасковії Головко, на цьому місці розташовуються три загальні могили: «Отут три могили: дві повні, а одна неповна. Скільки захоронено тут людей, Бог його знає. Тільки влітку 33-го, коли вже заколосилися поля, бур’яни вродили, люди вже від голоду не вмирали».

Слова Парасковії Головко підтверджує і лохвицький краєзнавець Віктор Яцевич, який стверджує, що виснажені поховальні команди не доносили заморених голодом до Благовіщенського цвинтаря і закопували їх поза межами кладовища.

Про місце масового поховання в селі розповіла свідок Голодомору Яковенко Клавдія Семенівна 1926 р.н.

Про місце масового поховання в селі розповіла свідок Голодомору Тризна Марфа Степанівна 1925 р.н.

Про місце масового поховання в селі розповіли свідки Голодомору Дереча Іван Якович 1925 р.н. та Тільна Марія Андріївна 1922 р.н.

Про місце поховання в селі Великі Будища розповіла свідок Голодомору Каплунова Ганна Яківна 1923 р.н.

Про місце масового поховання в селі Саї розповіла свідок Голодомору Кучер Катерина Іванівна 1925 р.н. Зараз село Саї приєднане до села Стефанівщина.

Про місце масового поховання в селі розповів свідок Голодомору Ладивір Петро Федорович 1929 р.н.