Населення села Сулимівка Яготинського району Київської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
На початку 30-х років входило до складу Пирятинського району Полтавської області. Проведення колективізації і розкуркулювання в селі здійснювали голова сільської ради В.Г.Власенко та представник з району Іван Радченко. У 1930 році було створено колективне господарство «Колос», головою якого обрали Жежеру Я.М.
В селі Сулимівка до Голодомору було в наявності 482 двори, в яких проживало 2900 чоловік.
Після Голодомору населення села Сулимівка складало 1600 чоловік. Врожай того року видався добрий, та хліб за трудодні не нараховували, бо озимі збирали ті селяни, які восени давали зерно на посів.
Восени та взимку 1932 року зерно вивезли не лише з колективного господарства, а й вимели всі продовольчі запаси з усіх селянських господарств. Як наслідок, весна і літо 1933 року стали місяцями страшного голоду. Загальна кількість померлих від Голодомору 1932-1933 років зі слів очевидців тих подій складає близько 1300 чоловік.
На сільському кладовищі – місці масових поховань жертв Голодомору, у квітні 1992 року з ініціативи Сулимівської сільської ради встановлено пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 років.