Населення села Котлярка Попільнянського району Житомирської області постраждало від Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
В селі відбулося розкуркулення хазяйновитих селян. Серед активістів, що проводили конфіскації, був Станіслав Добровінський.
В постанові бюро Попільнянського РПК від 19.04.1933 року зазначено, що в селі Котлярка низьке відвідування учнями школи, значна частина ходить на роботу в колгосп, це переважно в тих школах, де не організовано й досі гарячих сніданків. В квітні 1933 р. припинилися заняття в школі, бо нікому було ходити до неї – одні діти повмирали, а інші не мали сил сидіти на уроках.
Вмирали цілими сім’ями. Так, у хаті Бурятинський, де, крім старих батьків, проживали дві сім’ї синів Антона та Яника, вмерло 16 чоловік, серед них 10 дітей. Лише двійко дітей вижило в сільському інтернаті.
Зі спогадів старожилів села, померлих від голоду в 1932-1933 роках хоронили на відстані 1 км від сільської ради, на сільському цвинтарі з правої сторони автотраси Житомир-Сквира.Зі свідчень очевидців, в селі від голоду померло близько 360 осіб. Встановлено прізвища 91 особи.
На сільському цвинтарі на місці масового поховання жертв Голодомору в 1993 році встановлено дубовий хрест з написом «1932-1933».