- Місце запису: місто Козенець Козенецький району Київська область;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Куриленко Василь Миколайович, 31.01.1936 р.н., народився в селі Ярешки Баришовського району Київської області.
Під час Голодомору 1946–1947 років проживав в селі Ярешки Баришовського району Київської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Чи пам’ятаєте ви, що був голод у 1946-1947 роках?
Пам’ятаю, прекрасно пам’ятаю. Нам трудно було жить.
Які на вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Да, влада забирала урожай. І яйця оддавали, корова як була дає 200 літров молока. Там його пересортіровували. А помочі ніякої такої не було. Робили на трудову – грошей ніяких не давали. Тільки на пологи да на позику.
Якщо відбирали у людей вирощене у полі, городі, то хто це робив?
Не робили в нас такого, бо не було чого відбирати.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Ну цього я не пам’ятаю, може на кого і доносили, а шо як мені тоді було десять років, то я цього не знаю конкретно.
Чи ті що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?
Ну які документи? Хто його знає – я не знаю. У нас не відбирали, це в тридцять третьому – приходили скребачками копали, по-під хатами перекопували землю. А в нас такого не було.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Побиття я не знаю, а висилання було. За в’язку соломи було судили і давали по три, по п’ять років. Оце я знаю що було. А шоб били так, то не знаю. Мо когось били – мене не били.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Да я ж їх не бачив, що ж я буду говорить як я їх не бачив. Я не знаю, може хто заможніший, дак може до нього і ходили. А як ми голодранці були дак що ж вони заберуть?
Як люди боронилися?
Да чього ж вони боронилися. Хто мог робить, дак робили. Хто не мог, дак мог помирать. Хто робив, той мусив вижить, бо на роботі давали хоч раз в день варену піщу.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Да я не знаю, у нас такого не було.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Конєшно давали, а як же давали. Разову допомогу, разову.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
Цього не було, я чув що в тридцять третьому році було. А тоді вже не було.
Що таке закон про «п’ять колосків». Чи чули Ви про нього?
Мій брат за п’ять колосків отримав п’ять років.
Хто охороняв поле, колгоспні комори?
Поля і колгоспні комори охороняли робочі, прості робочі, без ніякого оружия, без нічого. А воровство було, коли вже поймалися, тому давали строк.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Да тоді вже всі в колгоспах були. У сорок сьомому році майже всі – 99% були у колгоспах.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Ну де її заховаєщ? Як була вона на місті, как ніхто її і не ховав. У нас корова була. Ми жили дак батька не було, а була корова. Було й порося. Хліба в нас не було і картошки не стало. Шо по пало їли, і пирей там забирали, сушили, да на жорна драли, да хліб пекли. Каждий мусив виживать!
А люди помирали з голоду?
Помирали, я знаю що помирали.
А що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Да ніхто не допомагав абсолютно. У нас був батько помер у тридцять дев’ятому році, дак ніхто і на копійку не добавив. Позабирали. Прийдуть чуть лі не по дорозі. Мати казала, даже по дорозі, сідай – позика прийшла. А не підпишеш – дак пістолетом об стіл. І погрожували сильно, но не вбивали.
Хто не голодував у селі і чому?
Я таких не знаю. Бо я.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Да, ділилися, ділилися.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Каждий сам за себе.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Я ж говорю шо викопували пирей, сушили, на жорна мололи, дай хліб пекли. Ну, я як пацаном був із дерев листя їв. Лісу у нас не було. Толи ожина, де було.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Люди которі охотилися, тиє вживали. А шо ж я буду охотитися як ружья немає, нічого.
Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?
Можна було все купити і виміняти, да не було за що. Ходили почти голодранці, у драних штанах, у драних сорочках.
Чи був голод у містах?
У містах голоду почти шо не було. У містах все було і в городах давали гроші.
Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Я не считав, но десь десять чоловік умерло. Я так припускаю, а шо й більше. Я знаю конкретно одного, там він недалеко жив, дак він з голоду вмер.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Нема, не було. Я не помню.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Усіх на общому кладовищі.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Да хто заплатить? Той що ховає – той плотить. Держава грошей не давала.
Чи відомі в Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Ну одне кладбіще, у сіх хоронили.
Чи поминають їх на на « Проводи», « Гробки», Зелені свята?
Обязатєльно!
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Поминають.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церква є, а патріархату я не знаю. До якого вона патріархату відноситься?
Чи встановлені в Вашому селі пам’ятники померлим від голоду?
Тоді не має на кладовищі.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1946-1947 р., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам сусідам?
Дітям то розповідав, але вони я не знаю вірять вони чи не вірять?
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Ну винна держава, закони, сталінські закони, винні.