Місце запису: с. Новопетрівка, Бердянський р-н., Запорізька обл.
Дата запису: 04.09.2005 р.
Хто записав: Короїд Ганна Миколаївна.
Респондент: Зінковська Катерина Миколаївна, 1932 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новопетрівка Бердянського району Запорізької області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33рр.?
А хіба це можна забути? Пам’ятаю і довго пам’ятатиму.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Усього потроху, але все ж таки багато власть забрала.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Якби ж вони хоч слово казали! А то обично приходили не теревенить, а щось забрати. Хто вони, ми толком не знали. Власть, а нам що?
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Не знаю, у нас в селі, по-моєму, ніхто ні на кого не доносив.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?
Документів ніхто нам не показував. Вони були властю, і нам не можна було цікавитися, чи є в них документи.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти
За арешти не чути було, а бити – били, але знаєш, не так, щоб до смерті, а скоріше, щоб під ногами не путався.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Пістолети у них були і, по-моєму, винтовка. Але зброєю вони не користувалися, зерно і продукти ми віддавали добровільно.
Як люди боронилися?
Та ніяк, кажу ж: добровільно все віддавали.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Деякі сусіди ховали та марно. У нас батько закопав картоплю і буряк за городом та тільки хтось видно побачив і вкрав.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Ми їх називали чеками, від чекісти. Ну, ясна річ, називали поза очі.
А шукали обично, шастали по двору, в хату заглядали.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Заходило в хати двоє, а третій стояв надворі. Іноді цей третій теж був у хаті.
Де можна було заховати продукти харчування?
А це в кого як голова варила. Ми ховали в землю, закопували.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
З нашої сім’ї в колгоспі був тільки батько, та я не пам’ятаю чи кормили його.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
Настільки я пам’ятаю, забирали лише їжу.
Що таке «закон про п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?
Це закон, щоб зерно з полів не забирали. А хто забирав – того садили в тюрьму.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, це я точно пам’ятаю, могли ох ранники навіть стрельнути.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Ті, хто власті корилися. Звичайні люди, але віддані совєтському плану.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Ні.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Заставляли, переконували, що це добре, що всім буде краще жити.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
А де її заховаєш? Різали.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Вранці чи вдень, але точно не вечером.
Скільки разів приходили до хати?
До нас точно не пам’ятаю, вроді разів три, ну, може, чотири.
Коли почали люди помирати з голоду?
Зимою 1933 року померли перші жителі. А може і весною, точно важко пригадати.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Не знаю.
Хто не голодував у селі і чому?
Нас море кормило, тому голод особливо всіх не косив.
Хто зумів вижити?
Вижило багато, дякувати морю і Господу.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Всі ми люди, всі під Богом ходимо. Як не допомогти, якщо є возможность? Допомагали, звичайно.
Які засоби вживали до виживання?
Батько щодня ходив в море, щоб і нас накормити, і іншим риби давав.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Та в нас з родичів мало тоді вже залишилося. Був якийсь дядько, хліба приносив кілька разів і пшона.
Що споживали в їжу рослин, ягід, коріння?
Ще раз кажу – у нас страшного голоду не було. Море врятувало.
3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Не їли ми такого.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Одного разу наловили горобців, це було. Десь з відро наварили.
Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?
Можна. Хліба, борошна, зерна – все можна було дістати, аби гроші були чи дорогоцінності, щоб вимінять.
Чи був голод у містах?
Був, він тоді кругом був.
Чи знаєте Ви, що таке «Торгсін»?
Ні.
Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Близько 60-80 людей. В основному – старі люди та малі діти.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Ні. Це точно.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Родичі або сусіди. Відносили на кладовище і хоронили.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Ні, бо святе діло.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Та кажу ж, на кладовищі, за селом.
Чи поминають їх на «Проводи», Зелені свята?
Якщо родичі залишились в живих, то поминають.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Не чути такого. Не було вроді ніколи панахиди за ними.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церква була. Потім її зруйнували. А якого патріархату – не пам’ятаю.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Ні.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Знають, я думаю. А розповідати я почала недавно, коли вже зовсім старою стала. До цього, якщо чесно, боялася рота розтуляти.
Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
От всі кажуть – Сталін. А мені нема різниці – хто б не був – помер, так і не заплативши за свої діла.