Місце запису: с. Шахворостівка, Миргородський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 15.09.2009 р.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Заїченко Наталія Михайлівна, 1921 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Шахворостівка Комишнянського району Харківської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був Голодомор у 1932-1933 роках?
Такі роки з пам’яті не викинеш, і цю біль неможливо забути.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Спочатку ми не знали на що і для чого це робилось, але потім ми зрозуміли, що це було зроблено владою задля того, аби знищити нас.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Від голоду люди сходили з розуму, за кусень хліба, вони викривали своїх рідних і близьких.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?
Ой, дітки, про це дуже важко сказати, які там документи, заходили до хат і вигрібали все, що тільки могли, що знаходили?
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Чоловіки які відбирали наш труд, звісно мали зброю, але відводив Бог, її не довелося застосовувати.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ховали куди тільки могли, під комин, за комин, заривали в землю, у кого були дерев’яні поли, відривали і ховали під поли. Бог милостивував, і посилав не жадібних, не злостивих комісарів. Пам’ятаю, навіть як у мене сусідка дуже захворіла, так оці ж самі комісари допомагали їй, приносили хліб.
Скільки приходило до хати? Хто це був?
Менше ніж по двоє чоловік ніколи не приходило.
Забирали лише продукти харчування чи інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
Спочатку забирали лише продукти, а уже потім стали забирати і рушники продукти, одяг. Але ми їх ховали, тому що їх можна було виміняти на харчі.
Що таке закон про «5-ть колосків»? Чи чули ви про нього?
І про таке дітки доводилось чути, за крадіжки з поля людей садили у тюрми, а інколи й розстрілювали.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ой було таке, що допомагали самі ж комісари, залишаючи на полях кучі мерзлої капусти.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Оці ж самі кляті збирачі. Хоча я як зараз помню, не було зовсім чого їсти, так мати взяла сховану пляшку горілки, та й пішла на поле. Виміняла пів в’язочки колосків принесла додому розтовкла, тай наліпила ліпеничків, щоб бува з голоду не померли.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Та було й таке, що мій дядько саме якраз зарізав свиню, щоб не віддать до колгоспу, та й заховав на горищі, а сусідка побачила та й розбовкала комісарам, ті прийшли все ущент забрали, нічого не зоставили.
Скільки разів приходили до хати?
Та на початку цього пекла приходили й по п’ять разів на день. А коли почали вмирати люди, перестали часто ходити.
Що споживали в їжу?
Лободу сушили, бруньки з дерев їли, повесні молоду травичку: деревій, калачики, кропиву. В деяких сім’ях їли мишей, горобців.
Де хоронили померлих від голоду?
На кладовищах. Загортали в ряднину та так і хоронили.
Чи розповідали ви про голодомор своїм дітям, онукам?
Раніше про це не можна було говорити. Довгий час всі мовчали бо боялися. А тепер розповідаю, не боячись. Хай всі знають.