Місце запису: с. Фарбоване, Яготинський р-н, Київська обл.
Дата запису: 20.09.2005 р.
Хто записав: Мельник Ніна
Респондент: Задорожній Микола Якович, 1925 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Задорожній Микола Якович, 1925 р. н., проживав в селі Свинопухи (нині с. Вишневе) Тупичівського (нині Ріпкинського) району Чернігівської області.
Нашу сім’ю розкулачили в 1930 році. Жилося трудно, як і всім людям. Батька мого судили за саботаж, за те, що він не посіяв ниву. А інвентар забрали в колгосп, не було чим обробить землю, щоб посіять ниву. Тоді батько попав на Чернігівіщину, а ми з матір’ю були в Фарбованому. Потім в 1933 році ми Голодомор переживали на Чернігівщині в с. Свинопухи Тупичівського району. На Чернігівщині нам було легше. Такого масового винищування людей не було і було щось трохи їсти. Тут ми збирали картоплю, коли навесні виорали поле, і так ми вижили. Коли б ми зосталися в Фарбованому, то не вижили б, бо в нас забрали все: де яка хустка, полотно, то нічого було й мінять. Повернулися ми в село в 1934 році, так як у батька не було документів. Застали тут страхілище. Багато людей повимирало. Було багато пустих хат, то було де поселитися. В дітей, яких батьки повимирали, здавали в патронати. Цих діток виховувала громада.
В селі була нова церква, розкидали її в 1935 році, з неї построїли клуб і люди собі кирпи брали. Це був такий приказ з області і нам тодішній голова сільської ради Ткаля І.І. приказав розібрати церкву. Ми тоді були Полтавської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).