Місце запису: с. Червона Знам’янка, Кременчуцький р- н, Полтавська область.
Дата запису: 19.11.2005 р.
Ким записано: Лопаткова Яна Валеріївна.
Респондент: Ярмішко Настасія Данилівна, 1923 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Червона Знам’янка Кременчуцького району Полтавської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
Пам’ятаю і 33 – й і 47 – й, пам’ятаю, харашо пам’ятаю, но 47 – й мені не страшний був так ше й нормально. А 33- й мені страшний.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
У 47 – м неврожай був. І після войни воно ж було, і був неврожай великий, а 33- й – мені не ізвесно чого був, потому шо ходила така бригада, шо і криші розкривали, і все робили. Вишикували з мечами ходили, вишукували – де, то може закопав, шо із їжі.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Ну, отака бригада була.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Не знаю цього. Не знаю
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Не знаю, я мала була. А в 47 – му не одбирали нічого у нас. Шо в нас було, те в нас і було, а тіки того й, шо неврожай був, значить, тіки те, шо на вгороді вродило там, те наше. А в колгоспі ми нічого не получали, бо неврожай був.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Опитували, як, хто не виконав, там, шо налогу якогось не виконав, то прийдуть, опишуть шось там, шо найдуть, продадуть.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
А яку зброю? На мене не наставляли. Навєрно не було в їх зброї ніякої, а так… Їх послали – вони пішли. Но це у нас, у Жомнені тіки таке воно навєрно було, бо дядько, материн брат у Воєнському жив за сім кілометрів, то у їх не ходили, не шукали ото вузелків отих. То в дядька таке було трошки хліба, а в нас була корова зосталась од батька. Та зарізали нашу корову, поміняли, бо вона тільна була, ждали ж молока, а коли батько вмер, то виміняли ялову корову, то зарізали ту корову, та в дядька трошки хліба – і ми вижили.
Як люди боронились?
Ніхто – нічого. Прийдуть, заберуть, що найдуть.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Приховати? Так шукали ж, з мечами ходили, штрикали по городу, в хаті й домівку проб’ють. Нільзя було сховать ніде нічого.
Хто і як шукав заховані харчі?
А Бог його знає. Тепер я їх вже не знаю, як я тоді – шо? Ше мені 8 год було, шо я пам’ятаю? Нічого.
Скільки їх приходило до хати?
До нас, до хати не приходили, бо в нас не було чого ходить. Батько пішов у колгосп, то в нас так не було нічого не брали, в нас нічого. Не приходили.
Де можна було заховати продукти харчування?
Де можна було продукти?.. Бог його зна. Їх скрізь же шукали. Скрізь шукали! Даже ??? не потурляли в сосєда, це я знаю, в сосєда і комин турнули, шо шукали тамечка. І він, бідний, топив же ж, а накрив чумарко. комин, не диміло. І чумарку спалив, сам учадів. Помер…
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
А! Давали, давали. Давали, тіки – шо… А навесні, я пішли на роботу, то на роботі варили затірку з сої борошна. Добра була… А ми, а ми, із Кирилом, з покойним, братіком. він – найменший, а третя була. Так ми ходили у луги, рвали щавель, той же ж – дикий, і цибульку ??? рвали, і ото ми тим їли. І абрикоси такі, шо ше не було того – кісточки, ото ми, я хоч не пухла була, а Кирило пухлий був, і виліземо ото під ту абрикосу, і ото ті абрикоски рачки лазили і збирали. А потом ми нарвали ??? і лободи, і мамка нам наварить, і воно таке добре було… Уявляєш?
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
А збирали, збирали. Продавали, продавали.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не розрішали, но ми збирали. Але ходили з Кирилом, назбираємо колосочків, намнемо, натовчемо у ступі, і мамка нам наварить тоді каші, як прийде з роботи.
Хто охороняв поля і комори?
Колгоспні комори? Були такі люди, шо охороняли, а хто вони такі? Я їх не знаю. Об’їжчик, так.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Добровільно йти в колгосп? Як ніде діваться, то йшли, канєшно. Ніде було діватися. Не підеш у колгосп, значить знищили тебе зовсім. А пішов в колгосп, значить, хоч і вмер в колгоспі, так сім’я осталась.
Чи змушували йти людей в колгосп?
Заставляли… Як заставляли? Одбирали в його землю до порога, шоб ішов у колгосп. Ну як, не піде в колгосп, значить – на чим же жить.
Де переховували худобу?
Худобу? А! Були стайні такі, шо тамечка вони держали її, і люди робили там, коло тої худоби. А своє, своє не переховували, не було такого.
В який час ходили забирати у людей зерно?
В який час? Оце десь од Нового Году оце до самого врожаю. Но в 33 – му врожай був хароший, но тіки шо нам його не давали.
Скільки разів приходили до хати?
До нас не приходили. Батько ж пішов у колгосп, там він уже й умер, в маю місяці він умер. Батько й Петро, старший мене, померли вони за один тиждень, то мати осталась в колгоспі, і мати ж пішла робити у колгосп, то до нас вони ніякої.
Коли почали люди помирати від голоду?
От уже з зіми вони начали, з Нового Году, оце я помню так, шо і батько вмер, це в маю вже, і Петро, і у одній ямі сховали, і бабушку там, в ???… на ходу люди мерли ??? не було. 33 – й страшний був, а тіки шо воно мені ше не дуже доходило, бо я мала була. А як їсти хотілося – помню.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Нє – а, нє. Вже після голодовки, як голодовка оця прийшла, 33 – й, то тут вже був патронат, вже позабирали дітей – сиріт у патронат, у патронаті держали їх до самої війни.
Хто не голодував в селі і чому?
Ой, мабуть, немає таких людей, шо не помнять його, цього году. А от 47 – й… на степу нам варили їсти, я вже ж робила, і на степу нам варили, і дома таке – в нас хліб був, хоча з буряком пекли, все – таки хліб був ще. Ше я йшла на роботу, то кусочок хліба, цибуля. А вже як начала кукуруза, кабаки, то ото кабака в сумку, кукурузи качанів наварять мати, качанів набереш, і то йдеш на роботу – там обідаєш.
Хто зумів вижити?
А, то чо, були вижили, вижили люди. Трудно було, но вижили. У 47 – м ніхто з родичів не вмер. Ходили на степи міняти за хліб і вижили. Ніхто з голоду не вмерло у 47 – м. А в 33- м багато померло.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Ділилися. Ну як, напрімер, оце в тебе кусок хліба появився сьогодні, значить, ти зі мною переділишся.
Які засоби вживали до виживання? Чи допомагали люди одне одному виживати?
Які? Ходили то міняли, в обмен, послідню барахлину односили, міняли, щоб вижить.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Як у родичів було шо – помагали. А які родичі так само жили, так шо вони нам поможуть?
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Ну абрикоси, були вдома у нас абрикоси. Лободу їли – це ми їли, а більше ніякого кореня у нас не було. У лугах кроме кислиці вже як осінню груші, то дичка, то оце ми ходили восени збирали. А до осени оце кроме ото бур’ян варили. Він такий добрий був, той бур’ян.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
А! Нє, нє. І кори – нє. Качани з кукурудзи товкли, пекли лєпьошки – оце ми їли.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Не було того нічо в нас. Не вживали нічого. Собак – я не знаю, у нас якось так, шо і собак не було. Не державли.
Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?
Не знаю.
Чи був голод в місті?
У городі – не знаю. Я до города далеко жила, я в селі жила – не знаю.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Не знаю.
Чи відомі випадки людоїдства?
Були разговори, ну а шоб, так сказать шо… Но були разговори, шо ловили, особенно дітей ловили. Були разговори в селі, ну, а ми хоча жили так у лугах далеко від села, ну а – нормально.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Була ж на кладовищі, підводи давали, так як в колгоспі.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Ніхто, самі, самі.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Нічого.
Чи поминають їх на «проводи», «гробки», «зелені свята»?
Може, хто оставсь, то минають, а колгосп там чи хто там – то ні. Нє.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?
У нас церкву в войну спалили, то ніхто в церкву не поминав. Зараз не знаю.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?
А тут є церква. Православна. Навєрно. Київський.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Не було нічого. Нас же ж переселяли, і ото викопали отих покойних. То тепер оце я нічого не знаю. Не знаю даже, де мої рідні.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Од нас оце вони знають оце, так то вони ж не захватили. Розказуємо, особенно, як всі з одного села, то згадуєш.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Нікого я не виную, бо я знаю – голодовка, хто її зробив цю голодовку, то відкіль ми знаємо, як ми ше малі були. А 47 – й війна ж пройшла, після війни ще не всіпло воно встроїться все, і – неврожай, то у 47 – м було голод, то через неврожай.
Що таке Торгісн?
Не знаю.