Місце запису: с. Матусів, Шполяський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: невідомо.
Ким записано: невідомо.
Респондент: Яблонько Ольга Степанівна, 1914 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Матусів Шполянського району Черкаської області.
Працювала на свинофермі. Голод був, доїли коров, які давали по пів літри молока і був такий голова колгоспу, який виписував хліб трактористам. Хлібина на чотирьох на тиждень. З хатів розкуркулювали, то люди не хотіли іти в колгоспи. Людей засилали далеко, мало хто вертався. Вони робили не в колгоспі, а на заводі М.Т.С. А їм продали знов їхні хати. Люди їшли в села і просили в людей загиблих свиней. Свині були маленькі, бо не було чим їх годувать. Сильно гинули корови, хворіли сибіркою. Їли жом, з ньогопекли млинці. Ходили у поле, де навесні осталась померзла картопля. Люди їли людей. Одна дівчинка робила в родюсні на ніч, так її зарубали рідні батьки вночі, коли вона йшла додому і з`їли. Їй було 12 років. Її м`ясо порубали вланнух і сховали в льох. В це время ходили всі з сільради та трусили за вкрадене, у одних людей теля і знайшли цю дівчинку і жінку засудили.
Як їм дали хліба і вони після всього цього побачили хліб, який стояв на столі і сильно плаали та раділи хлібу. Така радість була, наче на Великдень. Розвели трошки з картоплі, гарбузи вродили, поправилися від гарбузів.