Місце запису: м. Кам’янка-Дніпровська, Василівський р-н., Запорізька обл.
Дата запису: 15.08.2009 р.
Хто записав: Путівська В. В., Нізяєва О. В., Прус О. С.
Респондент: Воронцова Клавдія Володимирівна, 1924 р.н.
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років проживала в селі Петровське Вільнянського району Запорізької області.
1933 року мій тато Вишняков В. Т. виїхав у м. Запоріжжя. Влаштувався на роботу в овочевий магазин. За тим, через два тижня повернувся в Кам’янку і зібрав нас з мамою у Запоріжжя. Там нам дали квартиру. Коли у мене в школі були канікули, я була вдома одна, мама поїхала в Кам’янку, а татко був на роботі, до мене прийшли три подруги. І одна з них мене спитала: “Клаво, у вас є бараболя?”. Я відповіла, що є. Вона дала мені сумку і попросила наповнити її. Я набрала їй повну сумку, а в мене тоді були коси і дівчата дали мені кісники”. А матуся як почала мене бити. Побила за те, що я дала дівчатам картоплю. Коли тато прийшов додому, посварив маму зав те, що в нас картоплі було багато, бо татко працював у овочевому магазині, так я і допомогла своїм подружкам вижити у ті старині часи. 1939 року ми повернулися у Кам’янку, коли голоду вже не було.