Місце запису: с. Моринці, Звенигородський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: 26.10.2005 р.
Хто записав: Педан Марина Олександрівна, учениця 10 класу Моринської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів.
Респондент: Відоменко Віра Євгенівна, 1939 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в селі Моринці Звенигородського району Черкаської області.
Чи памʼятаєте Ви голод 1932-1933 рр?
Так, добре памʼятаю.
Які на Вашу думку були причини голоду? Неурожай, податки, засуха, чи урожай забирала влада?
Трох був недород і забрала власть.
Якщо відбирали в людей вирощене, то хто це робив?
Відбирали місцеві власті, а заставляли зверху.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда за приховування зерна?
Були.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?
Ні, документів не було, бо це були сільські люди, не чужі.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Да
Чи мали зброю ті, що відбирали хліб?
Не знаю, не бачила.
Як люди боронилися?
Ховали, де могли: у на горищах, і в землю закопували.
Чи можна було заховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Як сховаєш, що ніхто не побачить, а як ні, розкажуть сусіди.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Все перевертали догори дном та й шукали. А як звали не памʼятаю.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Було і по одному, і по троє. Якщо знали , що сімʼя не страшна (мало чоловіків), то йшов і один.
Де можна було заховати продукти?
На горищі, в землі, в льоху.
Чи давали їжу тим, хто пішов у колгосп?
Давали. Варили кашу з посліду і по черпаку давали.
Відбирали лише продукти, чи й інше: рушники, одяг, худобу?
Худобу забирали.
Чи чули ви про «Закон про пʼять колосків?»
Да, чула. За пʼять колосків садили в тюрму.
Чи дозволяли в полі збирати колоски, залишки городини?
Не дай Бог, тюрма.
Хто охороняв поля, комори?
Була якась охорона.
Чи люди хотіли добровільно іти в колгоспи?
Якби не хотіли, то остались би без черпака каші. Не було куди діватись, то й ішли.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Да, заставляли. Прямо виганяли на роботу безплатну. Людина падала з голоду пухла, а її заставляли іти. А люди всі тоді були нездорові.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
У хатах, у сінях, у коморах, в льохах. Бо вони ж не питали, йшли в повітки і забирали. У нас корова в сінях, вівці й свині в хаті. Поросята так з дітьми і спали в кроваті.
В який час ходили забирати в людей зерно, продукти?
В любий час.
Скільки разів приходили до хати?
Поки не заберуть. А як забрали одні, то приходили другі.
Коли почали люди помирати від голоду?
В 32-му вже й мерли.
Що було з малими сиротами? Чи опікувалася ними держава?
Під тином вмирали. Був у нас по-сусідськи патернат-хата, де збирали таких дітей. Але допомоги ніякої держава не давала. Де та держава була. Там вони і вмирали з голоду.
Хто не голодував в селі і чому?
Мабуть таких не було. Просто в одних було хоть щось, а в других -нічого. Наша сімʼя якось викручувалась, бо й корівчину держала, а були такі, що дуже бідували.
Хто зумів вижити?
В кого здоровий організм був: хто хоч щось зумів сховати
Чи допомагали люди один одному виживати? Чи ділилися продуктами?
Було таке, але мало.
Які засоби вживали до виживання?
Хто як міг так і виживав.
Чи мали якусь допомогу від родичів, що менше голодували?
Хто совість мав, то помагав, а дехто геть одказувався, щоб вижити самому.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Всі ягоди, які були: липу, щерицю, кульбабу, лободу. Та тоді і бурʼянів не було, бо їли все що росло.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
З липи – листя, а кору – не знаю.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Котів, собак, їжаків, а з птиці – що вловлять.
Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?
Вимінять модна було. Наприклад, мати робили тиждень за стакан солі. Борошно так само можна було вимінять. Але все тільки за роботу, бо більше не було за що. Грошей не було в людей, щоб купить. І не було, де купить.
Чи був голод у містках?
Був, але непомітний. Не такий, як у селах.
Чи знаєте Ви, що таке «Торсін»?
Ні
Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Дуже багато. В сільраді є такі відомості.
Чи відомі випадки людоїдства?
Да. І не мало. Причому їли самі своїх, тобто родичів. Багато було випадків, що їли дітей, племінників. На печі задушили чи зарізали. А тоді варили і їли. Мати казали, що тоді десь у полі як працювала, а дома дитина мала була, і в обід треба було бігти годувать, то боронь боже ярами додому йти, бо ловили і їли.
Де і хто хоронив померлих?
У городах і возили на кладовище. Скрізь, де можна було. На кладовищі копали яму і туди кидали багато, і голих кидали, всяких, як скотину.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Заставляли того, хто привозив копати яму, і кидать у яму. А звозив конякою тих, хто лежав під тином. За це давали 100 грам посліду (те, що залишалось після відвіювання зерна). Був такий случай: чоловік знайшов бабусю під тином пухлу від голоду, погрузив на віз та й везе на кладовище. А вона йому: «Я ще жива». А він: «Я тоже жить хочу». Бо йому ж за це дадуть 100 грам посліду. І вкинув її в яму. Вона якось вибралась і пережила того чоловіка. Пізніше вмерла.
Чи відомі у вашому селі місця захоронянь людей від голоду?
Десь на старому кладовищі. Там спільна могила є. Та і на новому.
Чи поминають їх на свята?
Родичі поминають, батюшка.
Чи згадують їх у церкві тепер, а за часів Радянської влади?
Згадують. Тільки тепер, а за часів Радянської влади – ні.
Чи є у Вашому селі церква? Якого патріархату?
Є. Московського.
Чи встановлено в селі памʼятник померлим від голоду?
Так. Є хрест на кладовищі і курган насипаний.
Чи знає сучасна молодь про голод 1932-1933рр.? Чи розповідаєте Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Так.
Кого ви вважаєте винним у загибелі людей?
Власть.