Місце запису: с. Пустоварівка, Сквирський р-н, Київська обл.;
Дата запису: 2009 р.;
Хто записав: Чечель Ірина, Долінська Наталія;
Респондент: Верзун Ганна Тимофіївна, 15.02.1925 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Верзун Ганна Тимофіївна, 15.02.1925 р. н., проживала у селі Пустоварівка Сквирського району Київської області.
Щоб вижити, пішла пасти корову до своєї тітки Яковенко Пелагеї за скромну платню – чашечку молока.
В селі Пустоварівка її батьки – Рачук Тимофій Наумович, 1902 року народження, та Варвара Василівна, 1901 року народження, – прожили своє життя і зазнали немало страждань. Батьків примушували іти в колгосп, а для цього треба було написати заяву. Батько не пішов у колгосп, сім’ю розкуркулили, але залишили жити в селі. Двох дітей з батьками викинули на вулицю, жили в курені. До 1935 року сім’я жила у батькового брата, при повернені почали заново зводити стіни зруйнованої хати. Тимофій Наумович так і не пішов у колгосп, захворів на тиф, як косив очерет для хати, помер.
Поруч жила сім’я сусідів (9 чоловік) на прізвище Фурманчук, голодували, всі померли від голоду, дитя найменшеньке погризло собі пальчики на ручках – так хотіло їсти. Мій батько і мати разом з односельцями запрягли дві пари волів, погрузили на віз і завезли на цвинтар, в загальному рові всіх їх і похоронили.
Хочу згадати і брата Віталія, 1922 року народження, в роки Великої Вітчизняної війни був підпільником і за доносом був розстріляний за те, що співали пісню «Ще не вмерла Україна». Віталій в роки Голодомору допомагав односельцям. Він був фізично розвиненим підлітком, кмітливим, добрим і, щоб допомогти своїй сім’ї і односельцям, придумав для себе заняття. Брат скуповував молоко, разом з мамою робили ряжанку і дешево продавали, а часто і даром пригощав жителів села.
І сьогодні цілі сім’ї, які вижили, добрим словом згадують брата Віталія, на його могилі часто з’являються гостинці, квіти.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).