Місце запису: с. Велика Знам’янка, Кам’янсько-Дніпровський р-н, Запорізька обл.
Дата запису: 10.09.2009.
Хто записав: не вказано.
Респондент: Ващук Парасковія Єпіфанівна, 1919 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала у селі Велика Знам’янка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області.
Роки Голодомору пам’ятаю, але не все, бо стільки років минуло. Кожна сім’я переживала в 1932-1933 роках страшний Голодомор. Наша родина цю страшну біду теж пережила та ще батька забрали як ворога народу. Звали батька Добишев Спіфан Філіпович. Та вже живим ми його ніколи не бачили після того як забрали. Мати Добишева Дар’я Яковлена працювала в колгоспі. В нашій сім’ї було п’ятеро дітей й ми залишилися на положенні голодуючих. Голодомор був дуже страшний в боротьбі за життя ми хоть чим-небудь заполняли желудки. Збирали траву, шелковицу, ловили пацюков, сусликов. Кожен день ми бачили, що жінки, діти, чоловіки йшли по вулиці обездолені, голодні, вмираючи прямо на вулиці. Просили Бога! Подайте! А давати нічого. І наша маленька сестричка Морфа теж затихла та померла. Такі сім’ї як Корягини, Голініщіви, Толстови, Кудінови вимирали повністю. Вимирали цілі вулиці в Ільїні на «Кабанине». Такі вулиці наполовину повимерли: Четвертная, Лиманная, Степная, Красная. Але завдяки таким людям як: голові колхозу ім. Карла Маркса Тімофій Іванович Кваша, бригадир Іван Миколайович Лізогубов, бригадир Василій Михайлович Точилін, незважаючи настановам партійного керівництва, давали по два-три кг. муки, картоплі, капусти. Ці продукти люди готували з лебідок та різними коринцями. Немало дітлахів врятували Марія Іванівна Пенькова, робітниця колгоспу Анастасія Карповна Івановна. Варили затирку, маламигу.
Були створені бригади порятунку на чолі з Калугіним Володимиром, Степаном Кружное, Яков Зуев, Павло Марков, Василіса Баранова. Вони носили по хатинам хоч якусь їжу.