Місце запису: невідомо.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: Ільїнова Наталія Володимирівна
Респондент: Тригуб Надія Петрівна 23.11.1927 р.н., записано зі слів Ільїновой Наталії Володимирівни, дочки та онуки свідків голодомору.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала у селі Чаплі (зараз частина міста Дніпро) Дніпропетровської області.
Голод 1932 – 1933 виник через те, що врожай забрала у людей влада. Це робили активісти, члени комбідів. До того ж за донесення на сусіда про приховування зерна були винагороди. Активісти не показували ніяких документів, просто приїжджали і збирали все, навіть їжу з казанку в печі.
Дідусь, Горб Петро Семенович, отримав 3 роки тюрми за агітацію проти колгоспів, хоча насправді просто прочитав безграмотним селянам статтю І. Сталіна «О головокружении от успеха». Бабуся, Горб Олександра Михайлівна, отримала покарання у вигляді 18 років примусових робіт на засланні на крайні півночі.
Люди просили і плакали, намагалися щось приховати. Але даремно. Активісти шукали всюди і хоча вони самі були погані господарі, та все ж селянами, то добре знали де і як можна заховати. Їх було 4-5 чоловік, в селі їх не любили. В них була зброя. Разом з харчами забирали все, що було в скринях. Чомусь завжди приходили вночі.
Збирати у полі колоски та залишки городини не дозволялось, та там ще й сторожі були. Агітували іти до колгоспу. Ті люди, що пішли в колгосп мали трошки їжи, то виходило, що не голодували самі активісти і комбідівці, або ті, хто все ж таки зумів щось заховати, чи мав родичів, які допомагали. Нам не допомагав ніхто. Волів забрали до колгоспу і там зарізали. Ми їли траву, лободу, молодий очерет, кінський щавель, кавунці, пасльон, виливали ховрашків. Люди почали вмирати від голоду. Хто щось мав – то вимінював на харч, у нас не було чого міняти.
Ховали на кладовищах, часто в спільній ямі померлих, родичі. Якщо не було рідні, то люди. яких присилали. На таких могилах немає христів. Ті хто вижив пам’ятають померлих і згадують їх, а винна у загибелі людей тільки тодішня влада.