Місце запису: с. Вовчанське (до 1946 р. Волконешти), Якимівський р-н, Запорізька обл.
Дата запису: 13.10.2005 р.
Хто записав: Кухлінська Катерина.
Респондент: Толстих Віра Артемівна, 1928 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у селі Вовчанське (до 1946 р. Волконешти) Якимівського району Запорізької області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?
Ні. Я не пам’ятаю. Мені тоді всього три рочки було. Знаю по расказах, а так нє.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала влада?
Влада забирала усе у народу.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Да відбирали! Я не помню як їх точно люди звали. Активісти може.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Не знаю я цього.
Як це було? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?
Не знаю я точно. У нас батька забрали. Хтось доніс, що у нас за іконою у сумочці була кукурудза. Ось його й забрали
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Да, Застосовували. І били, і забирали
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
За зброю не знаю, ну а палки носили.
Як люди боронилися?
Моя мама гріла кочергу та виганяла з двору.
Чи можна була приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Я ж кажу, що батько ховав, та нашли – кругом находили.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Від государства активістів посилали і вони шукали.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Чоловіка три-чотири.
Де можна було заховати продукти харчування?
У погрібі, в ямі, під полом. Та скрізь находили.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давали на трудодні.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі: одяг, рушники, худобу тощо?
Усе забирали: і одяг, і рушники, і картини.
Що таке “закон про п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?
Чула. Було в нас таке, тьотка Марфа собрала колоски на зібраному полі, а її за це засудили і забрали! А за що? Для дітей своїх збирала ж!
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Нє, не дозволяли.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Об’єжчики, сторожа з руж’ями.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Нє, не йшли – заставляли.
Чи змушували людей йти до колгоспу і як?
Хліб забирали, їсти нічого було – та й ішли. Або, мати казала, шоб батько пішов у колхоз, сина посадили.
Де переховували худобу?
Не знаю. У нас корова була і ту забрали.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Та вони в любе время ходили. Що вони когось боялися?
Скільки разів приходили до хати?
Та не один раз, це точно.
Коли люди почали помирати з голоду?
Та коли – коли холодно ставало. Харчі всі з’їли. Та й почали під заборами падати.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Опікувались. Нас з сестрою забрали ж. Батька в 1932-му забрали, а мати в 33-му від голоду померла. А нас забрали в яслі.
Хто не голодував у селі і чому?
Так активісти, комуністи і не голодували, і ті, хто добре заховав хліб, хитрі.
Хто зумів вижити?
Кому Бог поміг, той таки й може вижив, я ж з сестрою вижила.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Ми були у яслах. А нам одна женщина, сусідка наша, наваре буряків і принесе нам їсти.
Які засоби вживали до виживання?
Шукали все, шо можна їсти.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Родичів не було в селі.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Буряки печені їли.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Кашку з окації, посльон, адуванчікі колючки обгризали їли.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Сусликів, йожиків, комах – що ми токо не їли. І конину дохли приходилось їсти
Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?
Ходили міняли.
Чи був голод у містах?
Як був голод, так і в усіх містах.
Чи знаєте Ви, що таке “Торгсін”?
Нє, не знаю, не чула.
Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Не знаю, багато, мабуть
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Нічого подобного у нас не було.
Де і хто хоронив померлих у голод?
Де попало. Де вмерли – яму там і рили. Їздив дєд один на брикі і збирав під заборами.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Та нє, не платили.
Чи відомо у Вашому селі місця захоронення померлих від голоду?
Ні, я не знаю таких місць.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Конєшно, поминаємо. Я своїх батьків.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Не знаю, церкву у нас ще у 29-му розібрали.
Чи є у Вашому селі церква?
Нема – розібрали, я ж кажу. У Давидівці, в Акімовці є церква. Православна.
Чи встановлені у селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Нє, нема.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, внукам, сусідам?
А як же – всі знають. Як візьму в руку листя з буряка, або лободи – так і розкажу, як я їх їла в голод.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Государство. А хто ж цей голод зробив.