Місце запису: с. Мала Білозерка, Василівський р-н., Запорізька обл.
Дата запису: 25.07.2005 р.
Хто записав: Бондаренко Олексій.
Респондент: Толочко Любов Василівна, 1941 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондента проживала в селі Верхня Білозерка (нині Мала Білозерка) Васильківського району Запорізької області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?
Про цей страшний голод мені розповідала моя мама Толочко Анна Никифорівна, 1911 року народження, померла день свого 80 – річчя, згадуючи, плакала.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Вона вважала, що причинами голоду був неврожай, а ще й забирала зерно влада.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Відбирали у людей зерно, продукти комнезамівці, уповноважені сільради, а сільрад в селі було аж чотири, жили ми на території Щорсівської сільради.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Цього ми не знали.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Приходили до хати, а цих людей ми знали в обличчя, то які ж тут документи.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
На наших очах цього не було, а чутки ходили, що у тих, хто мав корови дві або три, коней забирали і віддавали біднішим, а в них потім назад не забереш, бо вони говорили, що це їм дала влада.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Приходили без зброї.
Як люди боронилися?
Ніяк не боронилися, бо й забирати було вже нічого.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Можна було та все одно знаходили, бо всі ці хитрощі знали.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Комнезамівці заходили до хат, в руках у них були залізні швайки, якими вони штрикали долівку і де земля була порушена, примушували хазяїв хати викопувати заховане. Серед них були жінки, однієї прізвище було Бесараб.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Їх приходило по троє. На тих, хто жалів своїх односельців, гримали, лаялись, що ти не хочеш їх обіжать.
Де можна було заховати продукти харчування?
Люди закопували зерно і продукти в хаті, риючи ями в долівці, притоптуючи потім порушену землю, але все ж не заховаєш, бочки чи чани з квашенням.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Ні. Всі повинні були виживати самі.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Знаючи, що відбирають навіть одяг, то ховали в скрині і закопували на городі, а худоби вже на той час не залишилося у людей, бо відвели на громадський двір.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Чули лише про покарання за вкрадене зерно.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Збирати колоски, городину не дозволяли, бо об’їждчики ганяли нагайками.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Забирати зерно і продукти приходили і вранці і ввечері.
Скільки разів приходили до хати?
Приходили і двічі, і тричі, як наче воно могло вирости за тиждень.
Коли почали помирати від голоду?
Люди почали вмирати вже в грудні 1932 року.
Хто не голодував у селі і чому?
В селі майже всі голодували, всім було важко.
Хто зумів вижити?
Зуміли вижити ті, хто жив і раніше впроголодь, бо організм призвичаюється.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Дружні сім’ї ділилися з родичами, приносили поїсти, хоча і самим не вистачало.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння? З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Вже навесні почали вживати калачики, ласкавицю, мама робила ліпеники з лободи з тирсою.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
3 тварин їли в основному ховрахів.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Про випадки людоїдства не чули.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Хоронили чоловіки, яким платали в сільраді, на кладовищах. Вони їздили по вулицях і збирали трупи, але дехто не чекав їх і над усі сили закопували навіть серед дворів.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Кладовища в селі старі і ті великі могили заростали кущами бузку.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Звичайно, поминають на всі свята.
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є, Свято-Пантелеймонівська церковна громада Московського патріархату.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Хрестів і пам’ятників немає.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Сучасна молодь мало знає про це, хіба що з розповідей бабусь і на це батьки мало звертають увагу.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Тепер вже знаємо, що це справа рук тогочасної влади, а тоді вважали, що так і треба.