- Місце запису: село Бузова, Києво-Святошинського району, Київської області;
- Дата запису: 2009 рік;
- Хто записав: Завалій А. О.;
- Респондент: Ткачук Микола Лукіч, 1925 р.н.;
Під час Голодомору 1932-33 років проживала в селі Бузова, Києво-Святошинського району, Київської області.
1933 рік. Не доведи, Господи, щоб будь-коли побачили наші нащадки ці страхіття. Ішов такий повал смертей, що передать не можна. У багатьох хатах були випадки, що людей ще живими (непритомними) вивозили на кладовище. Це потягли ті, ще живі, у яких ще залишалася сила вивезти, бо трупи почнуть розкладатися, а вивезти буде нікому. Я не стану називать прізвищ тільки через те, що дехто з родичів ще залишився в живих, то щоб не ранить їм душі.
Були випадки і людоїдства. Спасіченко Кирило убив (зарізав) двох своїх дітей, а двоє (в сім’ї було четверо дітей) гуляли десь на вулиці чи були у родичів, не знаю. Наварили холодцю і коли мати і батько їли той холодець, до них у хату зайшов мій брат Ткачук Тарас і побачив у мисці дитячі пальці. Він визвав міліцію, Кирила з тіткою заарештували, в тюрмі вони й померли. А решта двоє дітей – Василь і Марія вижили, бо їм допомагали родичі й село. Василь воював, прийшовши з фронту женився, але невдовзі після цього помер від ран, бо був дуже обгорілий. Марія працювала спочатку в колгоспі, потім у радгоспі дояркою, в 60-х роках вийшла заміж, але уже також померли обоє.