Місце запису: с. Пекарі, Конотопський р-н., Сумська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Ткаченко Галина Олександрівна, 1915 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Пекарі Конотопського району Сумської області
Пам’ятаю це страшне лихо, хоча воно нашу сім’ю не зачепило. А сталося це через те, що мій батько, царство йому небесне, ще під час, коли всіх заганяли в колгосп, пішов туди добровільно. Не знаю чому, ми жили довільно заможно, але як зараз пам’ятаю, коли батько вступав до колгоспу і віддавав нашу худобу, то мати благала не робити цього. Через це, коли ці люди почали все забирати, нас це лихо не зачіпило, батько були бригадиром. Звичайно, їли ми не дуже добру і смачну їжу та з голоду не пухли. Хоча мій двоюрідний брат, якому виповнилося тоді чи 2, чи 3 роки помер. Не пам’ятаю від чого, може, і від голоду. Саме страшне, що залишилось на пам’яті, те, що дорога, яка веде від Ромнів до Конотопа була встелена трупами. Батько розповідав, що ці люди йдуть з півдня, бо там взагалі не було чого їсти. У нашому селі хоча є 2 озера і риби там багато. Напевно, у них і цього не було. А такого нічого більше не пам’ятаю, бо весь час працювали і намагались, щоб нас не настала доля других.