- Місце запису: місто Київ;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав:Теличко Артур;
- Респондент: Ткаченко Анатолій Прокопович, 1926 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживав в місті Київ.
В голодовку я тут жив (м. Київ). По-моєму продуктів не було, а обмінювали продукти на серебро. Моя тітка обмінювала серебряні ложки. Траксін називався (установа), там сидів чоловік – оценював тебе внєшнє і забирав ложки. Оцінював сєребро по-своєму і в 2-й кімнаті давали кусок хліба. В магазинах хліб давали по карточкам, а потом появився комєрчеський хліб. В 34-му році був магазин на Святошино. Я помню: якийсь дядько купив буханку, зразу з’їв і помер. Лежав труп до вечора, приїхали міліціонери і забрали труп. Ну, я знаю… короче говоря, щоб чего-то купить, нічого не було. Людина знімає кольцо, щоб купить хліб. А в Повставщині звозили спирти на храніння, вони аж гнили там. Люди йшли, а там написано: «Сьой, стреляю!», а вони йдуть, бо їсти хочетья. Тяжело було, дуже тяжело. Це голодовка… штучна голодовка – вивезли весь хліб, згребли. Катомольці ідуть, забирають на подводі, все – сіл і поїхали. Діти в хаті сидять голі. Ховали, навєрно, де-то прикапували, так вони ж ходили з штирами і перевіряли. Лободу їли, трава там така, кору якусь… Ну, лободу, так це точно. Ну, тут не знаю, щоб хтось вмер. Селах люди повмирали, це правда. Ну тут жидів жило, правда, багатеньких. Ну і кума, мого дєд поєхав на село і його там з’їли. Сусід воєнний, так воєнщина хорошо жила, получала пайки. Тих, що собирали по городу, то там, то там, ну я ж нікуди не ходив. Ні, у нас в районі немає.