Місце запису: с. Олександрівка Друга, Козельщинський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 10.09.2010 р.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Терещенко Олена Григорівна, 1929 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Олександрівка Друга Козельщинського району Полтавської області.
Мені в голодовку було 4 роки. Я майже нічого не пам’ятаю. Але чомусь мені запам’ятались два хлопці, що пили в нас молоко. Пізніше моя мама, Литвин Оксана Лаврівна, розповіла, що то були брати Колісники, їх сім’ю розкуркулили, батька вислали на Соловкн (так тоді казали), мати залишилась з двома синами без хліба, без нічого. Вони приходили до нас і просили хліба. У нас самих не було вдосталь їжі, але була корова батько вступив у колгосп, а там давали якусь баланду. Він приносив її додому, мама її зціжувала, заливала молоком і ми їли. Хлопцям цим мама наливала молока, а більше нічого не могла дати. Корову годували соломою із стріхи, на сараї брали. Худюща була страх, а молоко давала. Ось так вони і вижили. А весною вони поїхали на Донбас. Батько дав їм одежі, картуз.
В 1970 чи 1971 годі вони приїжали в село, заходили і до нас. Приїхати на білій «Волзі», ну мамі і спасіба не сказали. Тільки сказали, що “оце тепер ми куркулі”. А мама плакала, що у сім’ї батькової сестри Килини померло троє дітей і чоловік (вони не вступили в колгосп). Вижило четверо дітей і тітка Килина. Вони їм теж помагали. Так сім’я ж була велика, на всіх не хватало. Тільки й сказала: “Бог їм суддя”. В селі багато хто помагав другим. Всі, хто вступили в колгосп, вижили. Мама казала, що у нас був добрий голова.
Із села Чечужино в райкомі робив Терещенко Василь Іванович. Ким він там робив, я не знаю. Так він приїхав у село перед голодовкою весною до свого брата і сказав, щоб уступав у колгосп. Одного коня, щоб зарізав м’ясо посолив, щоб було що їсти, а другого, щоб відвів у колгосп. Корову, щоб не збував, бо сім’я ж велика. І щоб все це сусідам сказав, ну не казав, хто йому це казав. Хто послухав, у тих всі живі остались. Довго згадували, що якби не Іван, то чи й вижили б. Старі люди згадують його й тепер. Сам він давно вже помер. Добрий був чоловік. Горе було велике, ой горе…