Місце запису: с. Богданівка, Миколаївський р-н., Одеська обл.
Дата запису: 12.07.2008 р.
Хто записав: Петрова Наталія Олександрівна. Коршак Ярослав Миколайович.
Респондент: Синиця Ольга (Улита) Іванівна, 1910 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новопавловці Миколайовського району Одеської області.
Де Ви жили під час голоду?
Я жила в Новопавловці Миколайовського району Одеської обл. Під час голоду був син, він з 30 року.
Як люди йшли в колгоспи?
Заставляли правителі.
Як це відбувалося? Чи бригади якісь приходили чи просто кожен сам здавав худобу?
Нє, приходили і забирали нахалом. От хто хтів в колгосп йти – той йшов. А хто ховався по ліса, з часом побачив, що в колгоспах кормлять – й прийшли
Кого розкуркулювали?
Пам’ятаю, панів.
Вони дійсно пани чи багато працювали, ці люди?
Нє, були пани. Були пани і середняки, бідняки.
До кого Ви віднесетесь?
Я до бідняків, бо я була бідною. А ходила на роботу до панів. Сапаєш цілий день, а він приходить каже “ти погано сапаєш, тобі не заплатю, йди до дому”.
Ви пам’ятаєте голод у 1933 році?
Да була голодовка, та ще зробили голод.
Як це його зробили?
Отак і зробили, приїхали до нас забрали всьо зерно, даже то зерно, що стояло в стакані на вікні даже й те забрали. Нічого не було, хата порожня була, та всьо.
Хто до Вас приходив забирати урожай?
Урожай, а з сельсовета приходили.
Це були бригади? Скільки чоловік приходило забирати урожай ?
Багато не було, це посилали три, чотири чоловіка із щупами, залізні туди впхає, така мисочка причеплена, і витягає, і не було такого места, щоб вони не шукали. Зайдуть до дядька, обшукають його геть, як найде зерно витягне, як нема зерна, та й не витягне.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі?
Та чо, всі продукти забирали, а нас лише тако голодними, а ми шо робити, йдем в нас кагати з картошкою, та вибрали хорошу картошку, а гнилу покинули. Оце ходили в ці кагати і їли, а тоді ще їли лободу, щир, акацію. О так о й пітались ми ж, а нас били щоб ми йшли на роботу.
А хто вас заставляв йти на роботу?
Пани.
В 1930 роках коли почали люди помирати з голоду?
В 1933 році це була весна, як вони забирали хліб, весна, не весна, а літо, шо вже ячмінь в мене був, я зібрала. Батько пішов в колхоз, а я жила отдельно, дав мені той два гектари землі, і я посіяла кукурудзу, гектар і ячменя, вродило тоді сильно вродило, набили купа велика була ячменю, прийшли геть усьо забрали. Їли і коні, здохла коняка – її затягнули в кручу, а люди біжать щодуху, щоб стати в очерідь, щоб взяти того м’яса від здохлої коняки. Береш сокиру і йдеш рубати то м’ясо. Ото ще акації надьоргаєш того цвіту, його напарю цілий казан замісю, присолю тих ліпашків напечу; і сама їла, й діти їли.
В Вашій родині всі пережили голод?
В мене сім’я була дуже великою, я вам щас скажу, я пішла за першого чоловіка, розійшлась та два сини, а тоді вийшла заміж, а в нього четверо дітей, та я пішла на четверо дітей. Це в 1933 році.
В 1930 роках під час голоду в Вашій родині хтось помер?
Нє, ніхто не помер.
А Ваші сусіди?
Померло, багато повмирало, вони ці сусіди вони двоє безродні, дряпались по стінах, а тоді вже залізли під краваті там вони і померли.
А хто їх ховав?
Брат мій, сусіди замотали в радно, викопали ямку, бо велику не було сили копати і всьо.
А діти не залишились в сусідів?
Та нє, вони вже пожилі.
Чи багато тоді дітей вмирало?
Багато повмирало, і стариків повмирало, хто міг шевелитись, ходити по степах шукати. В колгоспі була скирта з соломи, та ми пообмотуємо ноги тряпками та йдемо, тай молотили два мішка пшениці в колгосп, а мішок по торбах по кушинах.
Чи дозволяли брати трішки зерна?
Де дозволяли присилали таку, шо ходила за нами, що вона тільки не робила і палила солому на спині, видирала з рук.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Можна, як зумієш. Трико внизу позашиває нитками, щоб можна було насипати зерно, так ми і вижили.
Чи чули Ви про закон «п’ять колосків»?
Да йдеш сапати, нарвеш какішу оберемок, це ми сідаємо обідати уже так сапати не будеш, бо вже позахлявали.
Чи можна з поля взяти колоски?
Дє, йдеш за жаткою, жатка косить, а ми в’яжемо, тоді не можна було взяти соломи колосків, боже спасі, несем в’язку соломи йдеш, а вона, та жінка, шо наглядає, прямо на спині палить.
Людей не висилали за не здачу в колгосп господарства?
Я на свій очі бачила, як панів висилали, середняків висилали на север. Їхали вони на север, повні підводи понагружали і поїхали. Це мені було років дванадцять.
Чи пам’ятаєте Ви що був голод у 1947-1947рр.? Чому тоді був голод?
Я не знаю, чому тоді був голод. Люди тоді не так помирали з голоду як в 1933 році. Но пухли, і я сама ходила пухша.
Що споживали в їжу в 1947 році?
А шо їли, вже в колгоспах робили. Я тоді робила коло свиней і сказав мені придсідатєль колхоза: «Бери качанчики, кашу і корми дітей», а в мене знаєте яка велика сім’я була: двоє моїх, на четверо пішла, і ще троє прижила.
Хто винен у загибелі багатьох людей?
Я не знаю, тоді вроді би Сталіна винуватили. Це правітельство було винне.
Який голод був найстрашніший?
Голод 1933 році був найстрашніший.
Чи багато в Вашому селі померло людей, від голоду?
Багато померло дітей, стариків, і просто молодих людей.
Чи люди допомагали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділились продуктами?
Де, замотають в радно, викопають яму і вивезуть.
Чи поминають їх на Проводи, гробки, Зелені свята?
Хто мав своїх то поминав, а хто залишився, то і щас поминають. В церкві поминають окремо всіх хто помер від голоду? Та цих хто лишився тоже пам’ятають та як же так. Поминають.
Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Та де, я знаю, я вже своїх батьків не найду.
Скажіть чим ви свого сина кормили в 1933 році?
Толя їв щир, понадьоргую колосків із щиру цілий мішок, намолотю, висеплю відро сіменців зварю і похоже на кашу. Ото наварю тої каші, а тоді беру тай блинчики напечу тоді сама їла, чи не їла, а дитині дам, спухла сама від голоду,а їх на ноги піднімала. Де який качанчик найдеш, то так зрадієш, як хлібу.
Ви знаєте, що таке “Торгсін”?
Це магазин де міняли золото, срібло на зерно.
Яких тварин, плазунів, вживали в їжу?
Інші собак їли, горобців, суслів.
Чи відомі Вам випадки людоїдства?
Казали, що людей здавали на мило, а щоб їли, то я не чула і не бачила. Тоді було безвластіє. Я їла того такого їжачка, він в вечері лізе, дивлюся такий їжачок, ага, тепер я вже маю що дітям вже дати їсти, взяла забила його, взяла обіляла його соляркою і підпалила, стручки обгоріли, а він як кабанчик став, і ви знаєте, яке вкусне м’ясо, прямо такий вкусний. Їла щир, лободу, коняку дохлу, і так ми вижили.