Місце запису: с. Машівка, Машівський р-н., Полтавської обл.
Дата запису: 14.04.2008 р.
Хто записав: пошуковий загін «Пам’ять» Машівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів; керівник: Займак Ірина Іванівна.
Респондент: Старовєрцева Марія Тимофіївна, 1918 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Машівка Машівського району Полтавської області.
Доброго дня, Марія Тимофіївно. Ми прийшли до Вас, щоб Ви поділились спогадами про Голодомор, який Ви пережили.
Та, що ж, дітки, розказувати. Важко тоді було. Родилась я 1918 року. Народилась тут, і на час голоду закінчила якраз 7 класів, уже велика була по тих часах. Сім’я наша налічувала п’ять чоловік (батько, мати та сестри). Як зараз помню зібрали тоді непоганий врожай. Тільки ж ходили активісти та все забирали. Не обминуло це і нашу сім’ю. Їсти не було чого, той ходили збирали пусті качани кукурудзи, без зерна. Надере мама тих качанів, натовче та й пече прямо на черені, бо помастити не було чим. А ще траву рвали, о калачики, то спориш. Їх і їли. Так судилось, що на мої плечі лягло прогодувати сім’ю і не дати вмерти з голоду. Мамин брат забрав мене в Полтаву, пристроїв на чулочну фабрику. Робила я поварем і давали нам якийсь невеликий пайок. Так я батькам то кусок хліба привезу, то баланди якоїсь. Батько вже пухлим ходив. Як зараз помню, дали на фабриці кусочок жареного сома, а я мершій додому. Батько їсти хотять. А ми з мамою боїмося дати, щоб не вмер. Давали малесенькими кусочками. Важко було, дуже важко, але вижили всі. Робила я зранку і до пізньої ночі, а тоді додому приїду з якимось харчем, а рано утром встаю, бо треба зранку бути на роботі, а ще ж їхати треба. То коли 2, коли 3 часа спала. Не знаю, як ми оте пережили.
А чи не пам’ятаєте Ви, хто помер в Машівці?
На вуглу вулиці хата стояла, так там вся сім’я померла. Прийшов було тато додому, та й бідкається, чим вивозити на кладовище. Чи то їх по-вуличному так звали, чи прізвище таке було – Нори. А ще помню на горівці жила сім’я Таранів. Так було йдуть діти в школу і хлопці йдуть, а назад – вже під забором мертві лежать. Страшно те згадувать.