Місце запису: с. Ладижинка, Уманський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: 25.10.2005 р.
Хто записав: Савін Олег Федорович.
Респондент: Сорокопуд Пелагія Хомівна, 1912 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Ладижинка Уманського району Черкаської області.
Яка була причина голоду?
А голод був Чого?… Тоді ше був хліб. Ходили бригади… ну, комсомольці, тоді ше були, попідхати і геть останній пуд забирали. Останній пуд! Оце побачуть у тебе пуд зерна, заберуть! І хоч здихай, хоч шо хоч роби. Це було діло в 33-му році.
Посуха була?
Посуха? Я не знаю, наче не було такої посухи… але люди одтягалися. Не хотіли йти в колгосп. Та й осталися без хліба. Забрали останнє…
Чи доносили одне на одного?
Наче не було такого. Крути не крути, куди діватись, віддали в колгосп цю землю. Виїдемо в поле. Наварять якоїсь похльопки, сапаємо з мамою бураки. Вивезуть похльобку. Стаємо в гочерідь. Дають тої похльобки без кусочка хліба. Похльобки тої з’їмо. Тяжко було, дуже тяжко. Це було в 33-му році. Ну, то я вже позабувала.
Забирали в людей тільки зерно?
І податок великий наложували. Прийшли до людини. Немає чим податок заплатити – забрали шо є з скрині…
Забирали худобу?
Тоді? Да, з дому забирали. Звозили в колгосп. Зводили в колгосп корови, в кого були коні. Всьо забирали в колгосп.
Чи чули Ви про закон про п’ять колосків?
А, да-да-да-да-да-да. мого дядька, мої мами брата Юрка рідного вбили на полі. Ше тут якісь ті… Вовнянки, оце якісь були, чи є вони ше, бо я давно в село не хожу, бо ноги болять. То знаю, шо він пішов на поле. Посльоду якогось назбирав, той дядько мій Юрко. А ті якісь такі, шо колгосп засновували, вони дуже були за колгосп. Вовнянки казали… та й шо ж. Убили його паліцями на полі. Його фамілія Власюк, дядька, то їх судили, Вовнянків. довго вони відбували. дядька нема, А вони прийшли.
Там живуть на Визначку. Діти їхні є…
А шо вони їли?
А шо? Похльопку. кашу якусь, як крупи були. картошку. Картошку садили. Хто не лінувався – не мав голодовки. Ми з мамою город садили. А то позбираються на вулиці турмами жінки і говорять… Як це в цьому колгоспі жити будемо? Ми садилися з мамою, мали картошку.
Чи заставляли людей йти в колгосп?
Пошті не заставляли… хош іди, хош – не йди. Ну, шо з того? Не йди, то прийшли, коняку відв’язали, та й повели. Чи корова в кого є, та й повели. Та й хоч – не йди. Осталися… який плуг є чи борінка забрали та й поволокли в колгосп… О, тяжкі були года. Такі тяжкі… Не дай Бог, голодовки!
Коли люди почали помирати з голоду?
Помирали з голоду. Жінка вбила свою дитину. Були морози. Повішала. Різала по кусочку і їла… засудили її. А там був від Польових, звався Кондра. То чоловік із жінкою, вбили його Кондру та й їли.
Чи повмирало багато людей в Ладижинці?
Повмирало, багато повмирало…Це виноваті ті, були активісти – комсомольці. Іди – шукай. То як ти знайшов в баби пуд той, то лиши… Нє. Забирали до грама. Їли скойки, жаби.
Де хоронили людей?
Підбирали. Хто побачить. Підбирали. Де найшли, там і ховали. На полі, під лісом.