Місце запису: с. Загребелля, Роменський р-н, Сумська обл.;
Дата запису: 19.08.2002 р.;
Хто записав: не вказано;
Респондент: Соломка Палагея Василівна, 1923 р. н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років Соломка Палагея Василівна, 1923 р. н., проживала у селі Загребелля Роменського району Сумської області.
Жили дід, батьки і нас троє. Заставляли в колгосп іти. Дід сказав: «У колгосп не нада йти». Тоді наклали дуже багато хлібоздачі, раз не йшли в колгосп. Одвезли раз – наклали вдруге. Одвезли удруге. Нема вже чого брать. Вони тоді нас вигнали з хати босих і голих. Усе забрали. Батька засудили на «Біломорканал», а матір водили босу, роздіту на Різдво по льоду, в ополонку ноги встромляти. «Признавайся де хліб закопав свекор» Сказали не признається – «вкинемо в ополонку». Мати ж казала, що хліба нема ніде. Вони тоді били чоботами на підковах по ногах, привели і укинули у чужий погріб, і драбину витягли, щоб не сиділа на щаблях, а на землі. Держали двоє суток. Одна жінка виклопотала, щоб випустили. Приказали, щоб ніхто нас не впускав у хату. А впустила старесенька баба, в маленьку хатку, як на курячій ножці.
Я служила по людях – дітей гляділа, 4 годи. А брати у людей пасли скот за корма. Мама тоже ходили по поденчиках. Їли усякий бур’ян підряд: кропива, мокрець, щавіль кінський. Тільки дубове листя не їли. Клевир пучками їли. Вернувся батько і по людях став ходити, ціпом молотив за коробку. Власть стала друга. І один чоловік заявив, що босу матір мою водили. Визвали маму, допитали усе чисто і тих позабирали і засудили. А як уступили німці – повернули хати, що були забрані. І батьків брат вигнав того чоловіка, що жив у нашій хаті. А батько не схотів іти вигонить, бо знав, як йому було гірко, коли вигонили з хати. І став там жить брат. Ходили ми по квартирах 18 год. У мого чоловіка не рідна мати була і вигнала нас. І ми пішли до мами, яка жила на квартирі. Пішли ми з чоловіком у колгосп, наділили землі. Аж в 1953 р. построїли ми хату.
В 1937 р. голодували, ну хліба хоч і не було, то хоч кортошка була. Робили огород. Давали тракторістам хліб: 0,5 кг на день. Сказав голові колгоспу, щоб не давали хліба, а те що йому положено за тиждень дайте додому, щоб дитина з голоду не вмерла.
Мертвих лежало в 1933 р. по дорозі багато, нікому було ховать, так з колгоспу посилали підводу: двох чоловіків і тоді звозили, викопували велику яму і скидали всих туди. Находу люди мерли. Такі худі були як палець.
Вода у великих чавунах кипить, бур’яну всякого наварить мати і таке їли.