Місце запису: с. Заріг, Оржицький р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 08.09.2009 р.
Хто записав: пошуковий загін «Любисток» Зарізької ЗОШ І-ІІІ ст.
Респондент: Слинько Віктор Гнатович, 1923 р. н.
Під час Голодомору 1932-33 років проживав в селі Заріг Оржицького району Полтавської області.
Віктор Гнатович, що ви можете повідомити нам про людей, які допомагали вижити в роки голодомору?
Масової смертності у період 1932-33 рр. у селі Заріг не було. Зарізчани, як могли, рятували від голодної смерті і односельців, і приїжджих. На території Зарізької Сільської ради було створено дитбудинок на місці маєтку Данилевського, два патронати, дитячий майданчик. Це дало| змогу пережити страшну трагедію Голодомору. Хочу розказати вам про людину, чия допомога була теж дуже важливою в ті роки. В 1932 році лютував брюшний тиф. Це і жорстока хвороба, яка захопила і наше село. Пам’ятаю як зажурений батько прийшов із роботи і розповів, що у селах Дробів, Круподеренці, Денисівна дуже вмирають від тифу люди. Заріг ця біда минула. І завдячувати, напевно, повинні лікареві Гаврилу Павловичу Пономаренку. Він мав дружбу з Харківським медінститутом і звідти привозив порошок і роздавав людям пити. Мабуть, це і допомогло. Уже в 1937 році механік МТС Михайло Федорович Шамрай відвіз Гаврила Павловича у Харківський інститут, де він і дожив свої роки.