Місце запису: с. Хітці Гадяцький р-н., Полтавська обл.
Дата запису: невідомо.
Ким записано: учнівський пошуковий загін «Дзвін» під керівництвом учителя історії Зубко Людмили Василівни.
Респондент: Шиш Ганна Іванівна, 1926 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала с. Хітці Гадяцького району Полтавської області.
На період голоду було 6 років. Насіння мололи на жорнах, добавляли воду і пекли оладки. Так і вивів, щоб ми не померли. Батько працював на складі в Гадячі ї приносив жменю насіння і їли. Були смачні, тепер би їх ніхто не їв. Недалеко жив сирота Василько, прийде і сидить біля двору, мати йому насипле їжі. Кізяк викине із сарая, і за це мати йому давали їжі. Він жив сам, батьки померли, а хата стояла недалеко від нас. Петра Мироненко жив недалеко і говорив, що нас врятувала тітка Горпина, підгодовувала нас обох, Василька і мене. Поки забрали в патронат, де старий дитсадок. Це було як у дитбудинку, жили там і харчувались. Відкрили його зразу після 1933 року і був патронат до 1941 року. Як колгосп образувався була там кухарка Надія Федорівна Садкова і баба Параска, дивились за дітьми. Була у мене сестра Марія 1923 р.н., сестра Ольга 1937 р.н. В Голодомор ніхто не помер, батько спас насінням. Сусідам давали, баба Санька, баба Харитина ішли, і їм виділяля мати. По-сусідськи, недалеко баба (називає ім’я, яке ми не вказуємо з етичних міркувань – Ред.), багато дітей було, вмирали, а вона різала та їла. То її і називали людоїдка. Війна була, тут я жила, ходила в школу. Зосталися старики та жінки, баби. Баба вмерла, то не було кому похоронить. Тітка з Гочарівки принесла нам три ложки та дві миски череп’яні.