Місце запису: с. Андріївка, Роменський р-н, Сумська обл.;
Дата запису: 07.07.2008 р.;
Хто записав: Шолудько Ярослава Олексіївна;
Респондент: Шолудько Лідія Петрівна, 14.07.1931 р. н.;
Під час масового штучного голоду 1946-1947 років Шолудько Лідія Петрівна, 1931 р.н., проживала у селі Андріївка Роменського району Сумської області.
Я трохи пам’ятаю за 1946-1947 роки. Забирала в нас влада врожай, його вивозили, куди не знаю, але врожай був невеликий. Штрафували людей дуже, а люди крали, тому, що не було чого їсти. Ті, що ходили відбирати продукти зброї не мали, але мали батоги об”їжчики, вони їздили на конях. Люди в той час не боронилися, вони тікали хто куди. Ми крали в торбинку все, що можна було, а ховали його під соломою в бур’яні, де можна було там і ховали. Шукали заховані продукти бригадир і начальство. Вони до хати не приходили, вони прямо на місці забірали їжу, а було це якесь начальство. Їжу ми ховали у підпіччя і замазували глиною – це було у 1932 році. Давали їжу тим, хто робив у колгоспі, варив у котлі, давали маленький пайок, або кусочок хліба. Забірали тільки продукти. Штрафували за п’ять колосків, що найдемо у полі на стерні, залишки у полі не дозволяли забирати, а поля охороняли об’їждчики. Всі люди йшли в колгосп бо не було чого їсти не голодували тільки ті, хто були при начальстві і владі. Як не було чого їсти, то їли листя з липи – її сушили, м’яли, мішали тісто. Якщо була мука, то сипали і пекли млинці. При німецькій владі церкву розгромили.