- Місце запису: місто Київ;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав: Дерезюк Л. А..;
- Респондент: Шохворостова А. З., 1923 р.н.;
Під час Голодомору-геноциду респондент проживала в місті Київ.
Під час Голодомору 1932-1933рр. скільки вам було років?
10 років.
Причини голоду на вашу думку?
Нічого толком не знали. Знали голод тай усе. Селами люди умирали. Хто робив той більше знав.
Де могли сховати залишки зерна?
У нас його не було. Ми жили з базару, бо не було колхоза.
Хто вилучав їжу?
Ніхто до нас не приходив.
Чим харчувались?
На людях шкіра, як на свинях облізла. Мати варила лушпайки. Вихода не було дальше і батько зарізав коня. Люди по-соседству їли жаби, але казали, що давали їх котам.
Скільки приблизно померло людей?
Не було тоді не щьоту не расщьоту. На Масловці (сусідній посьолок) був канібалізм. Соседі Дякови з голоду попухли.
Як ховали іде ховали людей?
Машина забирала і не знали, де їх дівали, може лічили. Ховали всіх отдельно у Красному хуторі, може в ліс вивозили і десь дівали.
Чи є поблизу місця вшанування померлих?
Не знаю і не чула.
Що відбувалось тоді в Києві?
Стали давати комерческий хліб; стояла в очереді – давали керпічік на двох на тиждень. Хліб давали за гроші чи бумаги, точно не пам’ятаю. Помню, що на Старій Дороге давали у хіварках (десь нині у районі Печорському). Люди їздили на села і міняли гвозді та крейду на хліб. Я не їздила, а от моя мати їздила. Тоді з’явились болезні – тіф, чорна віспа, вошва. Люди боялись ходити по хатах через болезні. Одна жінка, пам’ятаю, не боліла, бо губи змочувала водою. Всі покотом лежали от тіфа. Кому було в голову рожать, ніхто не виживав. Дітей ховали под порогом, под деревом, щоб краще росло казали. У людей були стени чорні от горя. Я пішаком ходила на Басарабку і дрова продавала на хліб.
Що вас найбільше вразило?
Йшла коло Октябирськой больніци з дровами і бачила попухлих євреїв от голоду. Це було страшно, що тоді творилось.