Місце запису: с. Старогнатівка, Тельманівський (з 1935 р. до 2016 р.) Бойківський р-н, Донецька обл.
Дата запису: 2002 р.
Хто записав: Гасиджак Леся Іванівна
Респондент: Щербина Лідія Семенівна, 1929 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Щербина Лідія Семенівна, 1929 р. н., проживала в селі Старогнатівка Тельманівського (з 1935 р. до 2016 р.) Бойківського району Донецької області.
І врожаю не було. Колгоспники нічого не отримали і нічого не було. А варили бурду якусь і по тарілці давали всім. Про хліб взагалі поняття не було. Макуху їли…
Одного разу батько прийшов на степ, знайшов дохлого баранчика. Приніс додому, почистив і ми цього дохлого баранчика їли. По городах ходили, гнилу картоплю збирали, через камінь пропускали і робили пампушки.
І ховрахів ловили їли. Суслик дуже смачний… ось таке ми пережили.
47-му році люди навіть ходити не могли, бо ноги опухали.
(Мова респондента російська, свідчення записане російською мовою). Оригінальний текст:
І урожая не было. Колхозники ничего не получили и ничего не было. А варили бурду какую-то и по тарелке давали всем. Про хлеб вообще понятия не было. Макуху ели…
Один раз отец пришёл на степь, нашёл дохлую барашку. Принёс домой, почистил и мы эту дохлую барашку ели. По огородам ходили, гнилую картошку собирали, через камень пропускали и делали пышки.
И сусликов ловили кушали. Суслик очень вкусный… вот такое мы пережили.
В 47 году люди даже ходить не могли, потому что ноги опухали.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).