Місце запису: с. Ємчиха, Миронівський р-н, Київська обл.;
Дата запису: 2003 р.;
Хто записав: Павленко Олена;
Респондент: Шарлай Віра Іванівна, 1939 р. н.
Під час масового штучного голоду 1946-1947 рр. Шарлай Віра Іванівна, 1939 р. н., проживав у селі Ємчиха Миронівського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Я ще більш-менш помню у 46-47 рр. голод, у 33-му знаю, шо був голод і чула так дешо про нього. І той, і той були карою Божою для людей. Це ж горе – так здіваться з люду.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Я думаю, шо це все винна наша дурная вєчно влада. Канєшно, вина і природа, бо була і засуха, шо виною голоду. І податки стягували з нас, але урожай все ж забирала наша влада.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Всьо ж забирала влада: де яку капустинку, картоплинку, зерно. Всі ж овощі. Все.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Помню була ще у баби, а пізно ввечері вишла надвір, а коло нас жив дід Марко, то він злякав мене дуже, бо ходив у нас по двору – шось шукав, як баба мені тоді казала, а у нас надворі у погребі лежала картопля крадена з поля, то тоді на другий день і прийшли до нас ці грабіжники сталінські, забрали все, ще й у хаті передивились все. То той дід Марко тоді получив за донос сахару та кукурузу і пер додому. Баба Хотина колись – то грошей була получила. Не знаю скіки рублів. Донесла, шо у Підопригори Марії було зерно вдома. Ото вже пакості робила всім і вона, і той Марко.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Як вони самі вдиралися у хату, ніхто перед тобою не одчитувався: чого? Нашо? Вони собі знали своє діло. А ніхто з нас не требував з них документів: чи з бомажкою, чи без неї, а зерно, продукти заберуть. Ще могли глиняні горщики побить, бо вони їм мішали.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
О, канєшно, якщо находили у хаті якийсь харч, то могли і побить. Он Марія Груша заховала була у дитини під подушкою горшок зерна, то ці ж партійні активісти побили Марію, забрали зерно, і так ше дешо з речей (ту ж саму хусточку, куфайку).
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Ой, Боже мій, вони і без зброї гарно вправлялися з селянами. А як треба їм зброя, то є і руки.
Як люди боронилися?
А як же ти, доню, будеш боронитися від них, коли їх ходив цілий табун по селі? Ніяк не боролися. Одно тіко плакать і лишалось.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ми нічього не ховали, бо боялися за послєдствія. Та й де б ми шо брали: нічього ні вкрасти, ні достать – скрізь партія одна була. Але крутилися.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
З активістами ходили і наші їх донощики та показували їм, де треба шо шукать. Шукали і на припічку, і в печі, під піччю – скрізь заглядали де бачили.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
А я й не знаю по скіко їх ходило. Чи нам тоді було до щоту.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ховали люди і у землю (заривали), а було таке шо і до ставка чи у луг несли у кущі. А ми нічього не ховали, бо то такі нишпорки, шо і тебе б у землю зарили коло харчу. Ховали й у хаті під підлогою.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Хіба шо тим тіко, шо робили у колгоспі, але шо ж їм давали: по 100 грамів хліба такого чорного, як земля і ще суп. Та то й не суп, а помиї якісь: бульбинка, якась крупинка. Мій батько робив у колгоспі, то він сам не їсть, а нам несе.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Забирали все: скот, зерно, овощі, фрукти. Але одяг з рушниками не брали – нащо воно їм, – старий хлам – кому він треба?!
Що таке «Закон про про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Його був приняв Сталін у 32-му році. За цим законом за п’ять колосків садили у тюрми людей на 10 років.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Та хто там розрішав. Запрєтили даже гниленький бурячок чи морквинку забирать із поля, хотя вона вже валялася і її вже ніхто не підбере, а згниє отамо у полі все, – але не бери. Да. Отаке було.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
А люди із села або ж ті партійці, яких заслали у село.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Нє, не хотіли, бо боялися, шо нічого не зароблять для сім’ї, шо не прогодують їх, а тіки будуть стягувать податки сумашечші.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Нє. Йшли і добровільно у колгосп, але більшість шла примусово. У мого батька й матері забрали курей, коня і свиней ще зразу у колгосп, а тоді жили як попрошайки якісь.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
А де ж ти їх заховаєш? Це ж ни голка. Корова реве, свині кричать. Шо це вони глухі та не почують.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Не знаю. Зранку десь.
Скільки разів приходили до хати?
Мабуть, разів тридцять приходили і заходили, то те знайдуть, то те. (І картошку забрали, і сіно, і соління, і м’ясо і т. д)
Коли почали помирати від голоду?
У 32-му мерли менше, а найбільше у 33-му. У 46-47 не стіко людей вмерло, як тоді. У 33-ім забирали до зернинки, а в 47-ім вже не так.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Деякі матері підкидали своїх дітей сусідам перед своєю смертю. Були і такі випадки, шо мати, почавши пухнуть з голоду, завезла дитину в місто і кинула її десь там. Опікувалися більше чужі люди, а не держава.
У нас в селі то був такий Макаренко Льоня, то він ото живучи сам без сім’ї опікувався сиротами, було чим їх годувати, то і слава Богу, шо поміг.
Хто не голодував у селі і чому?
А ті не голодували, шо не їли котів та собак як ми, шо не їли коріння та листя.
Хто зумів вижити?
Виживали більшість жінок, чим чоловіки і діти. Видно організм був дужчим за їхні.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Помагали, сусід сусіду або родич своїй рідні. Було й таке. У мого батька були родичі на пекарні, то вони передавали нам куски хліба крадькома.
Які засоби вживали до виживання?
А тікали у райони України, де був менший голод. А як не вдалось втікти, то пробували красти якусь городину чи зерна у колгоспному полі чи садку.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
А я ж вже казала, шо мали від пекарів.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Коріння якесь і не помню чи їли, чи й ні, а гарно помню, шо варили кропиву, їли коржі з лободи. Їли у лісі раз по раз малину, ягоди, полуниці, суниці, ожину, шо росла у березі у нас.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Кору і листя липи їли, акаційове листя їли і все.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Дикі тварини їли: кабанів та косуль, із голубів готовили їду, з ворон (але рідше з ворон).
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
У мене раз батько їздив на западну і там обміняв украдений мішок солі на зерно. А так – це купівля-продаж були опасні для всіх.
Чи був голод у містах?
Був, аякже. По всій Україні був.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Не скажу, бо не знаю. Багато.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
До такого, слава Богу, не доходило, а на Радгоспі, то там мати доїла свою припухшу від голоду дитину, шоб та не вмерла. Але ж мати вже була ума тронулася перед тим, як з’їла.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладбищі ховали. Як могли, то родичі, а як уже сирота чи вдова, то возом везли і ховали разом з усіма у ямі одній чужі люди.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Нє.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Всі на кладовищі.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
То шо ж то за родич, шо не пам’яне свого близького?
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
У совєцькі времена хіба ж би ти пішов до тієї церкви?! А зараз пожалуйста. Згадували і поминали і тоді, і тепер, яка б власть не була (а тишком-нишком, то можна).
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Соромно, та нема церкви. Щє не построїли. Колись може ж буде.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Це ж гроші все, а наші директори села ще ж не понабивали собі кушельків.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Всі вони знають від нас – очевидців того лиха, бо хто їм ше скаже.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Сталінську власть.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
#Голодомор #Голодовка 1946-1947 #Закон про п’ять колосків #Активісти #Смертність від Голоду #Виживання #Сурогати #Подвірні обшуки