Місце запису: с. Новоселиця, Чигиринський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: 15.09.2005 р.
Хто записав: Калюжний Максим, Бондаренко Софія.
Респондент: Шара Марта Танасівна, 1926 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Новоселиця Чигиринського району Черкаської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Так, пам’ятаю добре, хоч була ще й невелика.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Урожай був поганий і все до крихти забирала влада, прийшли повитрушували навіть квасолю у горщечках.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
У нас забирали Кедря Омелько Юменович і дядько Свирид. Приходили вдвох. Це були мої дядьки, брати мого батька. Вони були активістами і того не дивилися на те, що ми родичі.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Чи були награди за донесення такого не знаю, я була ще невелика. Може й були.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Ніхто ніяких документів не подавав, казали, що їх послали
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Про покарання я нічого не знаю, бо ми віддали все мирно.
Де можна було заховати продукти харчування?
Люди не боронилися. Люди, я чула, ховати у кого було багато, а ми не ховали, бо не було чого ховать, та ще й те, що було, забрали ще з осені. Закопували в основному у кого земля була на отшибі, бо коло хати перекопували і шукали.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
У колгоспі варили затірку, а в нас робила тільки мати, ну а затірка, рідка, її ж у пазуху не покладеш, то ми голодували добре.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Цього не брали, а скоту в нас не було, бо все раньше віддали у колгосп.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Про закон такий знаю. Чула, що судили Варьку Хтодосеву бо взяла сніп, а я збирала колоски, то Федір Нутряк (Валовенко) наїзжав конем, то я колоски висипала.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Боже сохрани, нічого збирать не можна було. Була бригада Никона, який не давав навіть весною збирать гнилу картоплю.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Був Никін, бригадир, то він з своїми хлопцями й літали та стерегли, витрушували, як кого побачать.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Деякі самі пішли. Перші пішли Стовби, дядько Танась, Омелько, Сидір, Мотря Кедря.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Були такі, що довго не хотіли, деяких розкуркулювали, а тоді по троху почали вступать.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Наша сім’я не ховала, бо все здали в колгосп. Здали коня, плуг, упряж з усим, ще й рядна в колгосп ткали на мішки.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Могли прийти в любий час.
Скільки разів приходили до хати?
До нас прийшли раз і все. Ми сиділи коло маленького столика , нас четверо дітей і батько, то зайшли і самі брали, що їм треба.
Коли почали помирати від голоду?
Коли саме почали вмирать не знаю.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Не знаю.
Хто не голодував у селі і чому?
Хто його зна, хто не голодував.
Хто зумів вижити?
Ми голодували дуже, а тільки якось усі й вижили. Помню, мати забрала старшеньку сестру з собою на роботу, а ми з батьком осталися, то їли й листя, і качани пусті з кукурудзи мололи та оладки пекли.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Щоб дуже хтось помагав, то ні, бо всі голодували, дуже не ділилися, але таки могли щось і дать.
Які засоби вживали до виживання?
Та іли все, що тільки можна і якось вижили. Щоб не мати, то всі подохли були б, бо батько у нас був не дуже розбитний. А так мати якось нас і витягла.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Нам ніхто нічого не давав. По крайній мірі я такого не знаю.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Дожили до акації, а ще мололи порожні качани з кукурудзи та пекли оладки, щавель рвали.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Пробували з усього. їли акацію, листя з берестків та липи.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
У нас не було кому ловить. Ми не їли такого.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Купувать не купували, бо тоді не було грошей. У колгоспі робили за палички. А мінять у нас не було чого.
Чи був голод у містах?
Не знаю.
Що таке “Торгсін”?
Про таке ніколи не чула.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Люди вмирали, а скільки, то я не знаю.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Були. Я чула, що жив коло річки чоловік Іван. То казали, він людей ловив і їв.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Ховали і по городах, і хто де попаде, бо не було кому везти на кладовище, всі були дуже слабі.
Чи платили тим хто займався похованням померлих?
Не знаю, чи були такі і чи їм платили за це.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Я таких не знаю.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
У кого родичі живі, то поминають.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Та мабуть же поминають. Я до церкви не ходжу, бо не подужаю.
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Організовують ще тільки, та я про неї не знаю.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Не знаю.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Думаю, що може хтось і зна. А я про це часто згадую і розповідаю, як хтось спитає.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Хто його зна.