Місце запису: с. Шевченкове, Конотопський р-н., Сумська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Серобаба Катерина Іванівна, 1944 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. родина респондентки проживала в селі Шевченкове Конотопського району Сумської області.
Мій тато не любив розповідати про ті часи, тому про це розказувала мама. Восени 32-го року, не дивлячись, що мої батьки були колгоспниками, з нашої оселі забрали все. Вже була близько зима і нашій сім’ї загрожувала голодна смерть. Через те тато взимку пішов на роботу, яка була в тому, щоб відвозити трупи за село. Там давали трохи більшу пайку, що і дало моїм батькам змогу вижити. Розказувала мама, що після перших морозів, трупи валялися через кожен метр. Тому роботи у батька було багато. Возили не тільки мертвих, а й тіх, хто ледве дихав, все-рівно ніяких шансів вижити у них не було. Казала мати, що одного разу померла молода дівчинка і її відвезли в цю яму, а її хлопець, котрий вже сам ледь рухався, приповз до тієї ями і ліг коло неї назавжди. Їли тоді все, що могли: від очерети до дерев’яних опилків.