- Місце запису: село Мирівка, Кагарлицького району, Київської області;
- Дата запису: 2005 рік;
- Хто записав: Полозов Віталій Володимирович;
- Респондент: Самоткал Надія Лазарівна, 1924 р.н.;
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживала в селі Мирівка, Кагарлицького району, Київської області.
Пам’ятаю, ще й добре пам’ятаю те страхіття, що довелось пережити людям в 1933 році. Голодні люди вмирали біля своїх будинків. Врожай був. Ішли дощі поле вродило, але все забирала “червона мітла”. Це був штучний голод. “Червона мітла це бригади з 3- 5 чол. люди в червоних шапках, як у кубанських козаків і забирали все до останньої зернини, тому їх і називали так по народному “червона мітла”. Я пам’ятаю цей закон. Хто візьме або збере на полі колоски (бо косили тоді косами) того забирали, а нас, малих дітей, виганяли охраніки. Одна жінка заховала кілька колосків в пазуху, тоді охранік догнав її і витрусив ті колоски і вдарив жінку. Люди не хотіли йти в колгосп. В мого батька забрали клуню в колгосп на будівництво, ще забрали корову і теля та реманент. Багато, я не пам’ятаю. Наша сім’я вижила, бо ходили на роботу до радгоспу. Голодуючі діти йшли на роботу в радгосп, де давали баланду, вікозерна запарені водою. На роботу йшло 70 дітей, верталось 30, а інші помирали по дорозі. Були случаї, що люди, які роздавали баланду на полі, давали трішки і непрацюючим. Люди рвали листя дерев, сушили та перетирали, а потім пекли млинці. Їли кору дерев та листя. Діти, які ходили на роботу в радгосп збирали кузьочку то коли порозкладають тарілочки з малясом для метеликів то дітки по вилизують їх всі. Їли метеликів та жуків, траву, трупи коней, собак, котів. Було що й люди їли людей. Пам’ятаю, траплялося. На Джулаївці жив з родиною Ґудзь Матвій, він їв людей. Так Матвій з’їв доньку свого рідного брата, що жив по сусідству. Його дві доньки Ґудзь Марія та Ґудзь Тетяна ходили до ями в яку звозили людей, а там рубали напівмертвих людей, потім жарили та їли. Після голоду Марію та Тетяну було забрано міліцією. Далі їх ніхто не бачив. Ґудзь Григорій Омелькович їв людей. Коли до нього до хати заходила людина переночувать, то вранці вже не виходила. Колгосп виділяв підводу, і напівмертвих людей звозили до загальної ями. Людей просто скидали голих або в кого є якесь ряденце, то закудували в нього. Коли яма наповнювалась трупами, її загортали і копали нову. Я знаю, що такі відомості збирали , і я особисто пам’ятаю , що вся моя вулиця вимерла. За кожну мертву перевезену людину давали 400 гр хліба та літер баланди горохв’яної в якій плавали черв’яки. Розповіла усе , що знала і дітям, і онукам.