Місце запису: с. Надеждівка, Синельниківський р-н Дніпропетровська обл.
Дата запису: 08.09.2009 р.
Хто записав: Самофал Юлія Едуардівна, учениця 10 класу;
Респондент: Самофал Клариса Шариф-Кізе, 09.09.1943 р. н.
Під час масового штучного голоду 1946-1947 рр. проживала в селі Надеждівка, Синельниківського району Дніпропетровської області.
Чи пам’ятаєте ви, що був голод у 1946-1947 рр?
Так, я це добре пам’ятаю.
Які були причини голоду?
Тепер я понімаю, що сприяла голоду післявоєнна розруха і неврожай.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, вислання, арешт?
В нашому селі жив Трофиль Іванович Сідан, який працював у ті часи наглядачем. В його обов’язки входило викривати людей, які ховали від місцевої влади різні харчі. Він їздив на коні з палками в обох руках і ними збивав з ніг людей. Мене та мою маму Трофиль Іванович ніколи не бив, бо мама шила йому та його сім’ї одяг.
Що таке закон про “П’ять колосків”? Чи чули ви про нього?
Звичайно, кожна сільська людина чула про цей закон. Голодні діти і їх батьки ходили на збірки колосків і коли наглядачі ловили їх то строго наказували. Були випадки, коли садили за це в тюрму.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Голодні діти та дорослі шукали в степах різні корінці, траву і навіть їли кору дерев. З трави моя бабуся добре готувала млинці (рябчик, кінський щавель, пасльон).
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Найсмачнішим м’ясом були смажені ховрашки. Навіть після голоду ми з друзями ловили їх у степах і готували.
Чи можна було щось купити в місті чи виміняти?
Як я казала моя мама дуже добре шила і до неї зверталися багато заможних людей, які платили не тільки грошима, а й зерном молоком та іншим.
Чи відомі випадки людоїдства в вашому селі?
У нашому селі такого не було, але мама розказувала, що на хуторі біля с. Дерезувате жив чоловік, який зарізав свого чотирирічного сина, а потім з’їв його разом з жінкою. Після цього вона зійшла з ума і померла. Цього чоловіка посадили в тюрму, а коли випустили він повернувся до своєї хати трішки там пожив, а потом повішався. Кажуть, що він і досі ходить по тій хаті, а вночі грає гармошка (він дуже добре грав на гармошці) і танцюють люди.
Також у селі Кислянка дві дочки зарубали і з’їли свою матір.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На окраїні села жив багатий чоловік Василь який колгоспними кіньми збирав померлих людей, вивозив на кладбище і скидав в одну велику яму, а навесні засипав.
Чи є у вашому селі церква?
У нас в селі ніколи не було церкви. Церкви були у с. Дерезувати і у с. Хорошево. У с. Дерезувате вона була з дерева і під час грози згоріла. А у с. Хорошево церкву розбили люди. Коли її руйнували один з жителів (Гриша Шульга, який і зараз там живе) поліз нагору і скинув на землю хрест. А Волобуєв вивозив до Дніпропетровська усе, що знаходилося усередині церкви і продавав.
Чи встановлені в селі хрести пам’ятники померлим від голоду?
На нашому кладовищі є братська могила і коли я підросла моя мама показувала мені місце, але там не було і зараз немає ані хреста, ані пам’ятника. Це місце знають усі мої однолітки і старші односельчани.