Місце запису: с. Капустинці, Яготинський р-н, Київська обл.
Дата запису: 2003 р.
Хто записав: Цвірко Тетяна
Респондент: Самійло Артем Гнатович, 1919 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Самійло Артем Гнатович, 1919 р. н., проживав в селі Капустинці Яготинського району Київської області.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Однозначно в усьому було винне правительство.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Правительство і відбирало. Воно мало своїх ярих прибічників у кожному селі так було і у нас. Свої ж і грабували.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Нас ніхто не агітував, тому я не знаю.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Які там документи. Як приходили, то показували лише палюги, якими могли надавати по спині.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Та ні. У них були дебелі кулаки.
Як люди боронилися?
А як було боронитися, кожен боявся за своїх дітей.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Навряд чи це комусь вдавалося.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Прихльобателі нашої влади шукали, своїми штиками перевертали увесь двір. Слуцький Андрій, Поцілуй Іван Панасович.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
По різному – від 2 до 6 чоловік.
Де можна було заховати продукти харчування?
В комені, під стріхою, в садку чи на городі.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Хто раніше пішов – той ще харчувався, а хто з примусу – той сидів голодний.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Оббирали до нитки. Було і буси у жінок зривали. В дитячі колиски скидали харчі, рушники, полотно, кожухи.
Що таке «закон про про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Закон, який боронив збирати в полі зерно.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, за це сурово карали. Могли навіть засудити до ув’язнення.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Запальні молодики, які вірили у брехні партії. Очолював їх головний об’їздчий – Олефіренко Іван Григорович.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Добровільно в рабство ніхто не хотів.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Змушували. Забирали хліб, худобу, інвентар – і селянин мусив іти в колгосп, бо свій клапоть землі не було чим засіяти і обробити.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Ховати не було де.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Приходили, коли їжи хочеться. Могли завітати і серед ночі.
Скільки разів приходили до хати?
Не знаю, багато аж до 5 разів.
Коли почали помирати від голоду?
Точно не можу сказати. Певно, що з зими.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Сироти пухли, а тим, кому пощастило виживали на куркулівських харчах, які виписував колгосп.
Хто не голодував у селі і чому?
Халуї – прислужники влади, які грабували людей – Бохани, Гичі, Олефіренки.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Тоді діяло правило – кожен сам за себе.
Які засоби вживали до виживання?
Менший брат Гриша іноді приносив по двоє підбитих горобенят. Я, четвертий у родині, теж намагався все їстівне нести додому: окремі колоски, залишки кукурудзяних качанів, капусти, потроху ягід терну, шипшини, глоду. Їли вівсяне сіно, полову.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Батько працював в Яготині на заводі. За місяць він отримував 16 пудів зерна (мається на увазі 16 кг зерна). 8 віддавав бабусі, своїй матері, яка кормила родину з 12 чоловік. 2 кг віддавав тітці Тамарі, в якої було трійко маленьких діточок і вона жила без мужа. Все інше було наше.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Міняти люди, але на обмін мало хто йшов.
Чи був голод у містах?
Певно, що був, але слабший.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Ніхто не знає точних цифр, все ретельно приховувалося.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Ні.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Ховали померлих за селом на кладовищі. Ями рив трактор, який виділяв колгосп. Туди скидали по 4-5 душ, яких замотували в полотно або які-небуть тряпки.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Трудоднями платили всім колгоспникам.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Так.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Так.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Зараз певно, що так, а за часів радянської влади не можна було навіть похрестити дитину, не те, щоб когось поминати.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є. Не знаю.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Здається три хрести.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
В школі вже вивчають справжню історію, тому діти знають все.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Без сумніву – комуністичний режим.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).