Місце запису: м. Малин, Коростенський р-н., Житомирська обл.
Дата запису: 05.11.2005 р.
Хто записав: Балинець Артур Віталійович.
Респондент: Рибалка Ганна Кузьмівна, 1923 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала на хуторі Підгора поблизу села Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?
Мені було тоді 9 з половиною років і я пам’ятаю дуже добре.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Урожай був високий тоді, але забирали канєшно, його заготівлі були дуже великі, все йшло під заготовку.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Була назначена комісія е-у: представник з району, а решта місцеві, ну ясно хто місцевий.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Цього я не знаю, дітвора, хіба дітвора це знала? Ні не знала, я не знаю, чого не знаю, того не знаю, казать не буду.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Цього я не знаю, дітвора, хіба дітвора це знала? Ні не знала, я не знаю, чого не знаю того не знаю, казать не буду.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Ну ясно, шо із нашого села вислали кілька господарів, я, я скільки, я не пам’ятаю тому, шо ми тоді не, ну, ніхто не вникав, в голові було одне як наїстися, а-а, але, щоб було висилання із нашого села це точно висилали.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Усі може і не мали, але отут вони носили наган, як вони казали з наганом. То одного я точно пам’ятаю, шо він був з наганом, ну отут кобура, була висіла, зверху і у ньому наган.
Як люди боронилися?
Да ніяк вони не боронилися, як вони там могли боронитися, село затуркане, ні, ніхто там ніяк не боронився.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Приховували, але у більшості їх находили, хто вмів, то приховував, я то як його шукали даже в печі в горщику і то знаходили. Але вони шукали в основному те, що закопували оцими ж як вони звались, щупи оці ж як воно звалось? – щупами да.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Ну оце ж ця була комісія, назначена вони призначені, цей, представник з району це обов’язково він був присутній. А з села вони знали, хто такий, ну як уже сказали голодранець, що нічого тоді не мали, а думали ну ясно, шо їм видно щось давали за це, то в комісії оце таких і обирали.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Ну наприклад: до нас приходили 3-є, але ходили й по 4-ро і по 5-ро по, по, чи може так, може хтось відпросивсь на сьогодні чи як там? Яка кількість людей. чи скільки там у комісії ми ж не знаємо, а шо там дітвора знала, а до нас приходило 3-є це я запам’ятала, бо двоє стояли, а третій ходив і шурхав цю долівку, думав шо там воно ж провалиться, бо якщо закопане є, ну ясно шо нічого не знайшли. Ну оце ж ці і були оце ж цієї комісії.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ну хто де, хто де вмів і на печі, і в клуні закопували і в сараї, бо в сараї знайшли у одного він закопав а зверху наклав копицю сіна, але ж воно видно шо воно те сіно недавно складене, бо це ж вони ходили на весні в основному оце по цьому то воно видно шо не з осені і це їх натолкнуло на думку вони скинули копицю і знайшли ту яму де були закопані ці мішки з зерном.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Цим шо пішов до колгоспу давали.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Худобу не знаю чи одбирали, а оті речі, шо їм сподобалися, бо це ж тоді тоже, ну у нас в селі в основном бідняки були, а для кого краще, щось було то забирали.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Ну оце за ці “п’ять колосків” судили я не знаю скільки років давали та як скільки, хто як по всякому можна подать у суд, як там сердитий голова, то більше напише, а меньший, то меньше і давали, але судили давали тюрму за ці “п’ять колосків”.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ну через те ж і судили, шо не дозволяли збирати, воно там я знаю, шо вже на осінь ,наприклад, картопля уже де оставалося вона ж була мерзла і ці буряки теж мерзлі і люди ходили їх збирать і навіть оцього мерзлого не дозволяли. Ну мабуть…мабуть це нарошно така політика була шо б поздихали більше ну у нашому селі, то не дуже багато людей померло, місцевих не дуже, але померли з голоду.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Був визначений так званий об’їзжчик. Йому давали коня і він на цьому коні з батогом їздив як їздив як дітвору застане ну як же ну не всі утечуть, якщо раніше побачили то скоренько там у кущі заховалися, а так же він конем канєшно шо дожене та батогом лупив, ну мені не попадало, а таким як я попадало, із моєї компанії.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Частина йшла, оті у кого не було не було зовсім нічого, вони йшли, бо їм теж наобіцяли золоті гори. А такі селяни, які мали ну більша ж частина мала свого коня, свою корову – вони не хотіли, але ж їх як їх примушували сказали, що заберем худобу все рівно хоть записуйся, не записуйся. Бо я знаю, що у нашого дідуся була пара коней, це він считався такий більш заможний і дуже такі коні ну він дуже любив ухажувать за ними, дуже такі вгодовані були. Батько мій записався в колгосп, у нас не було коня, бо ми дідусевим виробляли, а дідусь не хотів, а потім отож батько став ото казать: я ж комуніст, а батько не в колгоспі, і дідусь записався тоді так силою. Вони все рівно забрали ті коні, то дідусь плакав, як він пішов на них подивився, які вони клячі і в яких умовах ті коні живуть, да-к він плакав так йому шкода було шо цю худобу так мучили.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Ну так і змушували канєшно, шо багато не хотіло записуватися. У 30-му році почали організовувати, а з 17 до 30-го люди працювали на своїх полях, а тепер, як вони стали працювати на своїх полях. А були такі ледарі, шо не хотіли вони і перші записалися в колгосп, а ті люди уже вони можна сказать, ну розжилися обробляли цю землю, де все було в їх, ото-то вони не хотіли йти в колгосп, бо це були їхні коні, там корова чи там ще воли в нас були. Вирощували волів для обробітку землів, ну воли це такі кастрирувані, то оце не хотіли люди йти канєшно. А шо вони по 10 раз визивали у сільраду і лякали всякими способами: спочатку пояснювали, що як це буде дуже добре, а тоді вже стали тоді лякать, що їх виселять за те, шо вони не підтримують радянську владу і що замкнуть худобу в них. Ну і таким чином, більша частина записалася, а один жив не в селі, а на хуторі, повно всього багато худоби і овець, він не записався, то вони, вони його такими податками обкладали. Кожен рік, щоб таки він пішов в колгосп і він десь не знаю скільки років держався, не йшов, а тоді таки змушений був піти, бо він не зміг оплатить те.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Ну у нас особисто була телиця то це вже аж під… то це в якому це воно було році? Що було оці хутори та заселяли, а ми жили на хуторі нас 4 хазяї жили, переселяли їх, щоб усі компактно жили. Наші держали у погребі критому, якщо яма була, то заховували у лісі. В нас не ховали в лісі, ж не має поблизу нашого села ліса не було, а оце таким чином, а воно ж все позаростало бур’янами і не видно, що та худоба в нас стоїть.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти? Скільки разів приходили до хати?
Вони ходили по цілих днях, а в основному на вечір оце залишали все. А так просто цілий день бродили з хати в хату, вони ж не по разу приходили, вони не вірили, що це не можна найти. Багато людей вміли там приховать, то вони по кілька разів приходили на день, прийшли і знов вертаються і знов давай «де ти заховав»? Таким чином і до самого вечора.
А не один раз я ж кажу, не один раз. До своїх, активісти їх звали, вони туди вообще не ходили, бо це ж вони в основному в комісії цій були. А до цих всіх людей ходили, так по кілька разів приходили.
Коли почали помирати від голоду?
Ну оце що я розказувала, ці випадки було навесні 33-го, це вже, ну, це був найкритичніший період. Бо в 32-му воно так не було і ще було їсти і було, що там. Але зима, поїли те, що було, то, в основному, оце в нас помирали навесні, бо нічогісінько ніде не було то в 33-му. А в інших селах я не знаю, це я про своє село розказую, що це були такі випадки, я сама особисто сама бачила оцих мертвих людей.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
У нашому селі сиріт не було. Ну як сказать, не було таких сиріт, що без батьків, що зовсім, а такі напівсироти ніхто їм нічого. Якщо мати в колгоспі робила, значить давали там скількись, ну я не запам’ятала ну десь 8 кг. на місяць давали оцієї муки у нас 4-ро дітей і мама, бо батька не було, на 5-х оце вони дали цих 8 кг. на місяць, оце таке опікування було.
Хто не голодував у селі і чому?
Ну оце ж ці активісти і не голодували у них, і не відбирали нічого тому, що вони були задіяні в цій комісії, а потім ті, що, ну допустім, голова колгоспу чи бригадир, керівники ці, то вони не голодували, бо в їх нічого не забирали.
Хто зумів вижити?
У кого що. Ну наша сім’я вижила тому, що в нас була дійна корова і бик сементальськоі породи. Сірі такі здорові, і корова оказалась тяглова і вони були змушені продати оцього бика, щоб купить таку паршивеньку коровоньку, але вона доїлася. Ну як наша корова мала от 7-10 л. за удой то вони виміняли вимушені були яка давала 3-4 л., але вони змушені були, бо я ж кажу 4-ро дітей і у дідуся і в дяді уже попухли ноги, то вони вже, ну як сказать, їх треба було рятувать, то це вона я пам’ятаю мама виміняла корову і оце цим молоком спасалися таким чином вижили, ну в селі тоді у багатьох були корови не так же як тепер, то в основному оце корови спасали молоко таким чином виживали.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Ділилися, я пам’ятаю продуктів ніяких не було, оце шо мама наварила оцього борщу, шо це з бур’яну, але були там і картошинки, бо я ще запам’ятала такі трохи більші за горох, це вже вона та картопля була насипана в діжці і це вибирали цю картошку, вже її ніхто не чистив, бо це а моїй сестрі десь було 5 р. Ну вона ж: «Нема чого мамо їсти, мамо їсти». А їсти нема чого, то вона стане під дверми і гуде отако: «Г-УУУУУУУУУУУУУУУУ» щоб щось вона дала, а тут прийшла якась жінка, як кажуть, прохачка ну видно, ще хуже може в неї дома нічого не було, то я пам’ятаю, що мама насипала їй борщу, вона сіла там на коридорі на дворі і їсть, але їсть спочатку, ну таке запам’яталось, спочатку значить усе рідке виїла, а тоді стала їсти цей і бур’ян і картошка, я мамі кажу чого вона спочатку рідке їсть, а густого не їсть. Я ж не знала, що вона його не їсть, коли вона залишала його на потом, потом вона це все поїла, таким чином ділилися, як у кого що було, ділилися.
Які засоби вживали до виживання?
Не знаю, які вони там люди вживали засоби, виживали хто як зумів, хто в кого що було.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Ну родичі як вони ці родичі ми спілкувалися оце ж у нас дідусь, то в нього попухли ноги він жив із батькова сестра і батьковий брат, тьотя і дядя ми на їх казали, так у їх трошки більше було їжі, бо дітей не було. А самі дорослі тут були в хаті, в їх була їжа і вони отдавали його нам, пока в самих не почали пухнуть ноги, ну шо б ми не подохли, ми дітвора, а коли мама корову цю вже поміняла свою, а в їх тоже була корова, тільки вона теж не доїлася. Вони не хотіли мінять, бо в їх була дуже добра корова і дідусь її дуже жалів ту корову, так-так, ноги попухли, а корова не доїться, а мама мусила мінять, бо дітвору щоб спасти, то тоді вже ми їм давали молоко.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Ну оце ж цей бур’ян, тоді лобода, пшінка, оце що я казала її називали пшінка, кропива це я добре запам’ятала, що це ми таке рвали і їли лушпайки від картоплі, які ще залишилися, тоже туди все йшло в хід.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Ну я не знаю, вони у нас не кору, вони, я ж кажу, оце з качанів оці осередки, кукурудзи початок. Що зерно вже облущене, оці осередки таке дерево, воно то оце їли, А це ж я кажу лобода, кропива, пшінка і ще якийсь бур’ян щериця. Таке воно червонуваті листочки, оце ці бур’яни вони йшли в їжу, бо вони не отруйні були.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Тіки із граків, якшо кому-небудь вдалося, не знаю як вони вбивали. Їх тут кажуть ворони, оці зграї граків, то вони граки справді звуться, ворона це сіра вона й зветься сіра ворона, а оці шо вони чорні зграї літають вони звуться граки. Кому вдавалося, ну казали там, ну наша сім’я такого не їла, але вони казали казали, шо вони котів та собак, а ми не вірили, то були такі сім’ї, що котів тоже їли.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Я не пам’ятаю скільки коштувала хлібина, я вже забулася, що вже її купить практично не можна було таким як ми. Але оці люди, котрі трошки краще жили, ну середняки на їх казали, у їх були оці різанки хустки, то там ще якась така шерстяні спідниці там такі, то вони вимінювали за оце. Бо щиталося дорогий одяг тоді це воно тепер нічого не стоїть, тоді це було дуже дороге, бо воно не у всіх було.
Чи був голод у містах?
У містах я не знаю, я в те місто своє Миргород уперше попала у 38 році, закінчила 7-й клас, семирічка тоді ж була, то це вперше в 38-му році я туди попала, ну трошки більше за Малин, Миргород то курорт там.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Не знаю, не можу сказать, щоб сказать не дуже багато. Село чимале у нас, хутір Підгора називається, то помер Федя Барченко помер, потім баба, забула як її звут,ь тоже померла. Це вони з голоду померли.
А відомості взагалі є?
Не знаю. Архіви по-моєму не збереглись у нас у селі..
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Ні, такого не чула. Що собак і котів їли, це чула, але щоб їли люди людей не чула.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Це значить сільрада виділяла підводу оце. Ну як хтось помер, ішли заявляли у сільраду, а сільрада вже в колгоспі брала підводу, запрягали там коня і везли скільки душ сьогодні померло. Ото всіх в яму, ніяких домовин не робили, просто так складали в яму і закопували.
Чи платили тим хто займався похованням померлих?
Нічого не платили нікому нічого не платили
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Я не знаю, бо я із села поїхала у 48 році і туди тільки навідувалась, коли тільки тиждень або дві неділі їздила, я там щас нічого не знаю.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
А поминають їх же тоже хоронили в основному там де було кладовище.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
А церков ж не було, то тепер церкви відкрились, я ж там не була.
Чи є у вашому селі церква?
Ні, немає.
До якого патріархату вона відноситься?
А тоді ж був один патріархат.
А зараз?
А зараз до московського.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Не знаю, понятія не маю, я в селі не живу. Не буду казать.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Кому хто розказував той знає, ось, наприклад, у нас в газеті була така стаття.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Ну всі знають, що це влада винувата.
Що таке «Торгсін»?
Я так приблизно знаю. Це при непові він був там відкритий, але я не знаю, що там продавали, не знаю, ми там ніколи нічого не купляли. Його там поблизу наверно і в Миргороді не було, не знаю.