Місце запису: с. Лисогорівка, Новопськовський р-н, Луганська обл.;
Дата запису: 10 березня 2008 року;
Хто записав: Лінник О. І.;
Респондент: Рудик Олександр Йосипович, р.н. не вказано.
Під час Голодомору 1932–1933 проживав у селі Лисогорівка Новопськовського району Луганської області.
Голод в 1932–1933 через те, шо була така влада. У нас забрала волів, биків, коней, інвентарь був всякий, батько йти в колхоз не хотів. Нам оставили корову. Був актів, який ходив по хатах і забирав. Ми зерно ховали в хаті, так найшли і забрали, з погреба забрали, з горіща не брали, оставили.
Батько ходив в Вороніж мінять рушники на харчі. В сім’ї у нас ніхто не вмер.
За зерно судили. Мене, правда, не трогали. Я ходив до скирти, висівав на решето зерно, ходив з торбинкою, принесу додому, мати зваре і нагодує нас, так і виживали.
Весною люди вмирали здорово.
Голодували всі, їли все, шо можно, їли салату, ловили гаврашків, сусліків.
Мій батько давав сусідам каждий день по глечику молока, так і жили.
Вижили ті, хто ходив в Росію, відтіль приносили продукти.
Мертвих, казали, звозив чоловік повозочкою на кладовище і сам хоронив. Йому за це давали пайок.
З голоду вмирали не скрізь, були села де люди не вмирали, в Голодоморі винувата лише власть.