Місце запису: с. Карла Маркса (з 2016 р. с. Троїцьке), Бердянський р-н, Запорізька обл.
Дата запису: 04.08.2003.
Хто записав: Стрюков Максим.
Респондент: Роєнко Степан Андрійович, 1920 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав у селі Карла Маркса Бердянського району Запорізької області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
Пам’ятаю.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Влада.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Уполномочені, мєсні.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Не чув про таке.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Просто забирали.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Арештовували, висилали, а бити – не били – не було такого.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Да, була.
Як люди боронились?
Ховали.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Завчасно вночі.
Хто і як шукав заховані харчі?
Комсомольці ходили з шупами.
Скільки їх приходило до хати?
Двоє, троє.
Де можна було заховати продукти харчування?
Де зумієш.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давали. Небагато, але давали.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
В нас не було шо й забирати, бо бідні були.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Не чув.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, не дозволяли.
Хто охороняв поля і комори?
Добровольці.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Так як зараз хотять у вільну Україну.
Чи змушували йти людей в колгосп?
Як зараз на вибори, так тоді до колгоспів.
Де переховували худобу?
Де ж її заховаєш.
В який час ходили забирати у людей зерно?
Дньом.
Скільки разів приходили до хати?
До нас разів два.
Коли почали люди помирати від голоду?
Весною 1933 року.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Так – “ясла” були.
Хто не голодував в селі і чому?
Влада не голодувала.
Хто зумів вижити?
Ми вижили, влада вижила.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Нічим було помагати.
Які засоби вживали до виживання?
Лободу їли, пастуш’ю сумку (грицики – Ред.), акацію, горобців, сусликів…
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Яка там допомога?!
Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?
Міняти нізашо, а грошей не було.
Чи був голод в місті?
В Бердянську лучше було.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Багато померло, а скільки точно може в Сільраді знають.
Чи відомі випадки людоїдства?
Не було таких випадків.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладовищі, свої.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Ніхто нічого не платив.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Всі на нашому кладовищі.
Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Вже забулося.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?
Церкви немає десь з 30-х, як зламали – так і нема.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Нема.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Навряд тільки по розмовам, а так ні.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Влада! Хто ще?