Місце запису: с. Мала Білозерка, Василівський р-н., Запорізька обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Романова Катерина Федорівна, 1925 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживала в селі Мала Білозерка Василівського району Запорізької області.
У 33-му годі було мені 8 год, начався Голодомор. У нас не було шо їсти, у нас то було, но його ходили із щупами шукали, забирали, де в нас ями були, забирали зерно. З щупами ходили, такі ж залізні ті кнебки устромляли забирали, де в кого там квасоля була в глечиках, у горшечках. Усе під мітьолку забирали, нічого не оставляли і не дивилися чи діти плачуть, чи їсти просять, чи що там нічого цього не слухали. До каждого приходять, ото, трусять, забирають. Вони все позабирали, поодправляли, а ми осталися ні з чим. Ні буряків нема, нічого, та Слава Богу началась весна, началась лобода, ласковиця (вона така травичка зубчасті листочки). І висипаєш з ласковиці листочків зерно, а воно жовте. У якого з дядька, ото, млинок такий камінний, ми руками крутили. і, ото, ту муку намелимо, лободу собирали, грицики, одварюєм їх і отою мукою обліпляєш ліпеники з лободи і печеш на сковородкі, а нема ні олії, нічого, так ото вони прижарюються і ми їх їмо. А тоді начало поспівати жито, пшениця. На поле не пускали, собирать зерно не давали. Начали жито косить і ми ходили на поле і собирали колоски в сумочки полотняні і дома терли. Хорошо як не побачить ніхто, шо колоски собираєм, А як побачать колоски забрали ще й тебе оддухопелили. Я мала була і тьотки робили на фермі біля коров, і я коло їх робила. І вони взяли по мішочку кілограмовому зерна. І коли вони до села доїжджали їх перестріли і забрали те зерно. А через три дня їх судили. Тьотку Варку і Палька Баклицького, тьотку Катьу Ісаєву посадили на 10 год за отой кілограмовий мішочок зерна. Вони насилу отсиділи по 5 год, а тоді амністія і їх отпустили.