Місце запису: с. Халепці, Лубенський р-н., Полтавська обл.
Дата запису: 05.10.2003 р.
Хто записав: Саливан Віта.
Респондент: Різуненко Ганна Іванівна, 1925 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Халепці Лубенського району Полтавської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
І цей знаю, і цей знаю. Голодовка була. Я з двадцять п’ятого, переживала.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Засуха була, неврожай. Пам’ятаю казали, що всі хліба в той рік вивезли. І налогами обкладали. Наприклад я робила в колгоспі, то 40 кг. м’яса, 12 яєць, облігацію по 100 гривнів забирали. Позика називалась.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Назначені були по налогу. Прийде й каже: «должен уплатіть». І все чисто забирає. А в 47 – «комсомольці» в червоних платочках ходили. Всі свої були. Свої це робили.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Та де там. Тоді всі голодували: і свої, і сусіди.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Та… було щось. От він назначений, йому треба все віддавать. Хоч свої це були.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Приходили і все забирали. Шукали, не знаю, били чи ні. Знаю, шо коли грубу хотіли валити, шукали щось, то мати як взяли тупор, та з хати так і висунулись. Кулачили людей активісти ті, вивозили кудись, як тепер кажуть.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Пістолети висіли, ковінка желізна була. Ну нікого не били. Не знаю такого.
Як люди боронилися?
Не впустить не можна було, Боже збав. Ховали трохи, та вони скрізь шукали. Просили, плакали, а шо їм…
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Та ховали. Десь на лаві в тряпках замотаєш, ховали у горшках, сунули в піч, а витягували з печі комсомольці. Помню зимою мати в сніг зарила горщик з квасолею – найшли.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Як звали не знаю. Горе вони людям робили та й все. Шукали скрізь: і в печі, і під полом, і ковінкою по комену стукали чи не бухкотить, може там щось є.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
«Комсомольці» звали, приходили групами, пізно вечером або ночью.
Де можна було заховати продукти харчування?
Зимою в сніг ховали, в піч замуровували. А ми як нову хату строїли, то розрили круглу яму з червоною землею, то люди її випалювали, і хліба туди ховали. А так дуже й не заховаєш.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Ішли в колгосп за черпак «кабильця», галушки давали. Заставляли йти.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Все забирали. Коней в колгосп гнали, одежу, де шо нове, забирали. Їздили підводами і де шо не є забирали. Чого не знаю, дітки, розкуркулювали в кого є хліб.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Судили. Не можна було в полі збирати. А йшли, просили.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Е, дітки, не можна було.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Була спеціальна охорона. Свої люди це робили. Чого робилося – не знаю…
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Заставляли, сама жизнь, дітки, заставляла, бо там хоть щось з’їсти можна було. Помню бігаємо малі біля столу, де робочі їли, а якийсь дядько каже: «Дайте щось їм, бо це ж наша смена росте». Ото так і вижили.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Змушували, заставляли йти.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Де ти її заховаєш.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Ввечері пізно ходили або ночью.
Скільки разів приходили до хати?
Ой, не помню. Раз в тиждень ходили, чи в два. Опридільонні дні були.
Коли почали помирати від голоду?
Та, зразу як голод начався. Пухли з голоду.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Були дітдоми. Наймали туди на роботу. От в якійсь хаті сказали: «Тут будуть сироти». І варить, і прать їм треба було. Було дітей по 10 в таких хатах.
Хто не голодував у селі і чому?
Та всі голодували. Хто більше, хто менше. Хто заховав трохи зерна, той хіба не голодував. Може, ті шо в колгоспі працювали, бригадаю жили. Ще більш-менш ті не голодували, шо в западну їздили, городину міняли.
Хто зумів вижити?
Та хто ж? Ті, що в колгоспі були, робили.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Та, якшо щось було, то ділились.
Які засоби вживали до виживання?
Міняли все на хліб. Я золоті серги і хрестик віддала. Йшли в колгосп робить.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Та допомагали, хто як міг. Помню, повела мене мати до тітки, я єлі туди йшла. Прийшли, тітка нас за стіл, хліба по кусочку, каші з печі вийняла. Коли додому йшли, то я поперед матері аж танцювала.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Під 33-й год була макуха жовта. Чи возили, привозили. Пухлі люди ходили: їли і де який лопух, і де яке листя (полин) сушили, товкли, мяли, варили тоді. Голубів ловили і горобців, і шпаків, ворон. А найбільше котів і собак їли.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
З липи, берези кору драли, варили. Листя все підряд їли.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ой, дітки. Все шо було – те й їли. І ловили, і варили.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Можна було. Люди їздили, міняли на зерно, городину. Щось можна було. Все віддавали.
Чи був голод у містах?
Скрізь був. Тіки там можна було щось найти, щось обмінять. Легче там було.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Та багато. Десь третя часть засталась. Хоть в 33-му більше з голоду померло.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Не знаю.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Большинство хоронили по дворах. Люди слабкі були, нікого було нанімать.
Чи платили тим хто займався похованням померлих?
Не було таких. Самі родичі хоронили.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Не було.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
Аякже. У церкві відправляли панахиду на «провідний понеділок».
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Тоді відправляли панахиду в церкві на «Поминальний понеділок». А зараз не знаю.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Немає.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Є пам’ять в людей, а так нема нічого.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Аякже. І мамі твоїй розказувала, і тобі розказую.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Начальство. Вони допустили до цього. Запаси хліба в нас були, а вони вивезли.
Чи Ви знаєте, що таке Торгсін?
Нет, ніколи не чула.