- Місце запису: село Дмитрівка Бахмацький район Чернігівська область;
- Дата запису: 14.11.2005 р.;
- Хто записав: Солопенко Н.О.;
- Респондент: Ребік Валентина Пилипівна, 1938 р.н., народилася в селі Дмитрівка Бахмацький район Чернігівська область;
Під час Масового штучного голоду 1946-1947 років проживала в селі Дмитрівка Бахмацький район Чернігівська область.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 рр. або 1946-47 рр.?
Я харашо помню голод 1946-47 рр. Пішла в 1 клас. Голод 1932-33 рр. по расказам мами: Евдокії Федорівни, 1920 р. н. Плакала. Споминала, не любила про це говорить. Больно, страшно вспоминать.
Які, на Вашу думку, були причини голоду?
Причини голоду: забирала советська влада – це ті, які були старці, голота, бомжами зараз їх називають, стали при владі, а хазяїнів розкуркулили, викинули з двору, з оружієм зайшли з сільради, з нашого села їх знали люди, голота і боялись, обходили їх двори. У мене була хустка, казала мати така «ой сумне», «таке сумне» (дуже красива), то «заклеймовані прокляттям», як вони і співали про себе, бачу безбожниця стоїть його дочка в моїх хустці. А я співала в церкві, в колгосп так і не пішла, уміла шити, цим і спасалась в 1932-33 рр., а ніхто не вмів шити. Куркулькою називали, як не людина, а ми трудилися моцно. Батько з братами і сестрами, з синами втікли в Москву, щоб не розкуркулили, а вернулись в село Дмитрівка в 1937 р. Тому і вижили.
А не урожай, засуха, розруха – це 1947 р, жили в землянках. Повисихало, випалило і налоги.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
В 1947 – не відбирали, як в 1933 р., там насильно штиками забирали все під чисту. Душа залишалась ні кола, ні двора – голод. Треба було йти на палочку – трудодень; тиждень і три дні. Робиш і все не заробиш нічого, голодний. За палочку одержували пайок, буряки чи картоплю; кожному по маленькому кусочку хліба, за яким треба було стояти в очереді цілу ніч, це у кого сили є. У нас не було з мамою. Вирощене в городі забирали з сільради, як агенти налогів, на кожне дерево, курку, порося – налог шкуру. З корови – молоко. Ходили в 1947 р. по хатах переписували, люди ховали порося, щоб не кричало. Дерева, сади вирубували. За корову носили налог молоко, да і в кого вона була після війни, в одиниць, чудом залишилась. Самі голодні, а по плану несеш, бо опишуть і викинуть з хати, розруха після війни, що залишилось.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Були, як і всегда доносчики, їх призирали, не пускали в двір, але ж село, не виженеш з двору, якщо знаєш їх, що стукачі. Гроші їм якісь платили, цим сищикам. Обходили їх, а воно і пролізе в сарай, і донесе.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?
Про документи ніхто на це не звертав, поки знаєш їх, що вони ж «хазяїва» боялись, з призренієм між собою за них говорили. Ці люди були завжди не в повазі. Бандіти, святого нічого не було, да в і душі пустота.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Викидали з хати компаніями, тоді не рахували 5-7 чоловік з оружієм, убить могли, висилали в 1932 р. А в 1947 р. – не здав — налог, викидали з хати, теж компаніями ходили оббирали людей голодних. Їздили діячі в Западну мінять на продукти в 1946-47 рр.
1947 р. покарання були пльотками за колоски. Дітей посилали і я ходила в полі збирати в торбочку колоски, а «непрацьований» на коні летить, а тікаємо, ми діти, по смерті босими ногами, дожене, отшмагає так, що довго болить батогом, ще й отбере колоски, а якщо старші діти 14 р. – садили в тюрму.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
З оружієм ходили, які забирали. Настоящі сатаністи в 1933 р. Вони всі закінчили життя по-собачому.
Як люди боронилися?
Ніяк, як будеш боронитися, якщо викидають з хати. Всі боялись.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Якщо не замітять, то в 32-33 рр. А від налогів не сховати в 1946-47 рр.
Хто і як шукав заховані продукти?
Штиками жилізними протикували землю у хаті на городі, це в 30-х роках. А в 1946-47 рр., винюхували, видивлялись, де не закопав, не зміг заховати.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Компанія від 3-7 чол., не помню, багато. В 1932-33 рр., а в 1946-47 рр. налоги – по хатам компанії також 3-5 чол., або і більше.
Де можна було заховати продукти харчування?
1932-33 рр. як Бог дасть, у кого пронесе, не залитять, це милість, чудо. 1946-47 рр. – голод, не було що ховати, на полі гнилої картоплі навибираєш, а потім животи болять, а то буряк, варили лободу на весні.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Відроби палочку – тільки тоді получиш пайок, а його робиш – робиш і тиждень і три дні, а мати була не штатна, накладали на них буряк дарок! 20-30 соток повністю оброби, мати шила, цим і жили, а в 50-х роках дозволили брати гичку наштатним за ці 20-30 соток, насильно, бо опишуть хату.
Забирали лише продукти харчування, чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
В 1932-33 рр. продукти харчування забирали, худобу, а речі – ні. Не виконав налог в 1946-47 рр. – то описували, всі боялись цього, то вже останнє отдавали. Налог на продукти харчування, худобу.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволяли, старших дітей в тюрму садили, а малих, таких як я 6-10 років, били нагайкою, забирали торбочки з колосками. Діти, що в тюрму попадали, в село так і не вертались, якось про них і не слуху, не духу не чули.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Охороняли ті, що владі служили, нечесні люди, непорядні.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Як в рабство хто хотів, то сам собі хазяїн, вільний при […], а то раб колгоспний. Насильно заганяли робити на трудодні в 1947 р., а щоб вижити сильніші – в колгоспи в 1932-33 рр.
Чи змушували людей іти до колгоспів, і як? 1946-47 рр.
Хто ж хотів іти добровільно в колгосп. Робиш, робиш тиждень і три дні, а все не заробиш на трудодень. Заставляли, що хто мав сили, йшли в колгоспи, що дадуть щось. А ще в кого чоловік, да, гроші – золото якесь приховали, то надіє на те, що вижити, була.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Як ти її сховаєш? У кого була, платили налоги молоком, а самі голодні, бо норма з корови була велика. Колгосп не допомагав нічим.
В який час ходили забирати у людей зерна?
Не пам’ятаю, коли захотіли, тільки не ночую, по дню, щоб видніше було забирати, що не заховали.
Скільки разів приходили до хати?
1947 р. Один раз до нас прийшли, нічого немає, то чого їм ходити, доносчики-сищики теж провірили, в селі не сховаєшся.
Коли люди почали помирати з голоду?
У кого все закінчилось на виживання, кожен сам як може. Ніхто нікому не допомагав. Кожна сім’я виживала сама, як могла. У всіх ніщита, то у кого будеш просити. У влади? У людей без душі?
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Забирали в детский сад, а в 1933 р. мама говорила, не цікавилась, бо коли голодний, сил немає думать, знаєш, що ти доживеш, наче ніхто ними не цікавився, діти самі виживали, як могли.
Хто не голодував у селі і чому?
Не голодувала сільрада, ті, що служили владі; вчителі – їм пайки давали; жиди; військові. 1946-47 рр. і в 1932-33 рр.
Хто зумів вижити?
З Божою допомогою. Як чудо, на виживання.
Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділились продуктами?
Якби було чим, то ділились, а як немає, то чим же. Кожна сім’я сама. Чи чоловік живий, у кого золото, речі приховані, все міняли на хліб. Ограбленій багато було, могли напасти, на тих у кого щось припасли, убити-вирізати.
Які засоби вживали до виживання?
Мати шила, міняла на продукти, колоски збирала я в 1946-47 рр.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Рідні не могли допомагати, бо самі від вітру падали. У сусідів був батько і сім’я мала гроші, то вони мали сили стояти в черзі за хлібом цілу ніч, по черзі і сухарі сушили, а я залізу до подружки, голодна, а ніхто і не дасть.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Пекли буряк, лободу на весні варили крапиву. А колоски – це делікотез був, зернятка через саморобну тетрушку: всередині треться, получались висівки, з них пекли млинці. Ой, які ж добрі вони були для нас голодних. А в лісі лісник не дозволяв навіть збирати сухі палочки, крючками стягували сухі палки, в’язочку несли ночую, щоб не бачили, приносили, щоб на чомусь варити, а як побачить лісник-надзіратель, перерізав і на землю, прогоне. Так ніч збирав і ні с чим прийшов, немає і зварити на чому.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
З дерев їла конюшину – товкли у ступі і пекли пампушки, щавель, насіння буряка, гнилу картошку – рвота якось вижили на виживання. В 1932-33 рр. був врожайним, але забрали хліб у людей. Голод страшний. Мерзлу картоплю гнилу викопували на полі, дозволили взяти, бо гнила, а потім животу, якось вичухались з животами. Полова гречана макуха, пекли млинці з полові. Листя кукурудзяне сухе. Матері хтось дав зелену цибуля, вона її наїлась, то все життя не могла їсти і дивитись на зелену цибулю, навіть в їжі. Полова ячмінна дуже жорстка.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Собак, котів, горобців не було. Ми не їли, я не пам’ятаю, а може мати не говорила, хоча м’яса я не пам’ятаю, щоб ми їли.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Робітникам на заводах давали пайки. В місті голод був такий же. В місті обмінять можна було, по селах ходили просили милостиню.
Чи був голод у містах?
А як же, однаково.
Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Більша половина, через хату в 1933 р., навіть вулички опустіли, трохи менше в 1946-47 рр., але опухлі ходили, помирали, але не в такій кількості, то розруха і неврожай. А хто знає, інформації ніякої. Хто що говорив, писав, тільки усно із уст в уста.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
1932-33 рр. були – їх розстріляли, а в 1946-47 рр. не було у нас.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Спеціальні наймали, платили їм. Братські могили за селом десь, але ніхто не говорив, не було сил цікавитися в 1933 р., більше мовчали і умирали. А в 1947 р. ховали рідні, на кладовищі, або братська могила.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Хто залишився і у них померли рідні, знайомі, близькі приблизно знають і згадують.
Чи поминають їх на «Проводи», «Пробки», «Зелені свята»?
На всіх православних святах поминають. Якщо були хрещені і всіх без імені православних. Завжди поминають на Пробках, на святах, в церкві, хто хрещені були!
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
В церкві православній завжди поминають, і будуть поминати православних без імені, і за всіх, і в тому числі і від голоду. Про голод не говорили 1932-33 рр., передавали усно з уст в уста, боялись. Тепер в церкві відкрито поминають, з уточненням.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду?
У нас немає.
Чи є у Вашому селі церкві? До якого патріархату вона відноситься?
Я православна з української православної церкви. З розкольниками-філаретовцями діло не маю. Православна церква – одна, а на якій території находиться, то і відносили чи білоруська, чи грузинська, чи руська. Розкольників, самосвятів, сектантів не признаю! У нашому селі не признають. Це не наше від лукавого.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 рр.? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
В кожній хаті про це знають і в школі розказують, і пишеться багато. А діти і внуки знали, від моєї матері ще коли в книжках і не писалось. У 1981 ще й не вірили, хто не був в цей час на Україні за 1932-33 рр..
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Ті, хто ненавидів православних, хто знищував наші православні храми, розстрілювали, висилали наших православних священників, хто розстріляв царську сім’ю з дітьми, хто розстріляв в 1918 р. св. Митрополита Київського і Галицького Володимира. Всі страшні злодіяння робила влада – іудо-радянська влада, іудо-більшовицька. В 1933 р. – влада іудо-радянська на Україні, серед влади було багато голоти, п’яниць, жидів, зараз їх називають бомжі, туніядці, паразити.