- Місце запису: місто Суми Сумської області;
- Дата запису: 26 липня 2005 року;
- Хто передав: Котенко Інною Павлівною, завідуюча відділенням соціально-побутової реабілітації;
- Респондент: Письмиченко Олена Михайлівна, 1917 р.н., народилась в місті Суми Сумської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в місті Суми Сумської області.
(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр.?
Ну как же не помнить, я уже в школу ходила, помню Голодомор, семьи вымирали.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Оте то я была школьницей, не помню в каком класе, но уже 2ой ступени, не в 4, 5ой, а в 6 перших; как же мне не вспомнить.. Небольшая была. Скорее всего хлеб продали, потому шо никакой ничо ни паники ничего, а вдруг тебе объявили, стали ходить по дворам и искать у кого закопано.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Ну, с власти. Как же так, прислали, они такие были жестокие, жутко у мами обнаружили пол-мешочка пшенички, и ее посадили. Но благодаря тому, що братик был в армии, так ее отпустили.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Капали. Пана у меня был очень умный человек и работящий, и он не долго прожил, а приобрел 2 ком.дом построил, для лошадей, для коровушок, для птици, погреб и года поступила новая власть, так донесли, що а потом эти, которые донесли, так сказали спросите в люде, он никого не эксплуатировал.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Я вот это не помню.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Ну как же так… мамочку арестовали, за что спрашивается. По-мешочка, дескать, та спрятала, забрали эту пшеничку и посадили ее, сажали..
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
По-моему так приходили.
Як люди боронились?
Ну как защищали? Забрали да и всё, сажали. Ну они объясняли тем, что мало урожая, хлеба не хватает, а надо кормить. Они мотивировали! Если на самом деле неурожай.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
А от же, мамочка положила зерно за дверью, и они нашли, забрали, и маму забрали сразу. Она с пол-месяца сидела, а потом они освободили.
Хто і як шукав заховані харчі, продукти як їх звали?
И в квартирах, и по двору, везде, везде, даже и в саду.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Не один.
Де можна було заховати продукти харчування?
На чердаке можна спряжать было, у свининце прятала там мама, вот это, что в мешочках; и в квартире.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Я работала в колхозе даже, поганяла даже, конна перевозили, кода молвили... Мне еду не давали, а трудодни. Мне давали трудодни, а давать мне нечего было.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Не помню, родненькая, не могу врать, но знаю, шо вещи не забирали, нечего было забирать.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Нет.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Собирать разрешали. Мы даже пчёлок кормили, дак мне даже юбочку и кофточку за то шо я….
Хто охороняв поля і колгоспні комори?
Просто не интересовалась. Безусловно, в слух сказать было нельзя, боялися, но не хотели. А ведь я считаю, шо колхозы, совхозы это хорошо. А ведь сейчас у нас никаких нз нету. А тода было.
Чи змушували йти людей в колгосп?
От это точно, обмануть тоже не хорошо. Ну я не скажу вам истину.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Да везде, где только можно.
В який час ходили забирати продукти у людей?
Когда им лучче было искать, так вони и ноччю приходили: и ноччю и днём приходили.
Скільки разів приходили до хати?
Раза 3-4, вот так. Пока то немножко уладилося, всё это.
Коли почали люди помирати з голоду?
Ну в этом же году, мне было, я перешла в 5ом классе. Летом -осенью.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Были сироты. Вот это не знаю. А детей съедали. Вот моя сестричка встречалась с молодым человеком, скромно, хорошо, переспали, ишел специально по свету, решил ехать в Ростов, не разрешила. Потом родила, отдала его родителям. Конечно увозили. А куда девались, Бог его знает.
Хто не голодував в селі і чому?
Безусловно, были, в кого коровка была, в кого, тода же были и сад, 70 соток, там двор, там и всё. Были такие, шо не голодали..
Хто зумів вижити?
Маму прокормил братик, меня туда забрали, и 2х сестёр забрал в город. Все живы остались, а там устроили в подсобное хозяйство в воинской части аеродрома.
Чи допомагали люди одне одному виживанні від голоду?
Это станица Каневская была. Ну вот наши были с одной стороны багатые, а с другой нет, так они малючке просили дать. Мама давала-давала. Потом говорит, что нечего дать уже. А чем было делиться. Шо было немножко.
Які засоби вживали до виживання?
Помощь от брата. Он же служил в срочной службе.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
От брата. Там же солдаты ели, а оставляли же – обедали, завтракали, ужинали, а он эти крошки собирал, там шо-то недоел, сушил и ото высылал маме. Так он и спас.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
По-моему всё ели, потому шо свой сад вот это был у нас, я помню, что сын жил отдельно, а потом пришёл, а он был секретарем, председателя колхоза, и по-видимому там немножко оставалось..
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Нет, шоб так ото крапиву или шо, не помню. Картошка была, хлеба не было. Потому шо было, так всё забирали, А так.. шо соленья, там капуста, всё это ели.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Всё выпало с головы. Не помню.
Чи можна було купити чи виміняти в місті?
Почему-то не интересовались этим. Мама так и дожила в этом доме, так и умерла, и сестричка старшая.
Чи був голод в місті?
В городе «да».
Чи знаєте що таке торг сін?
Слышала, но уже не помню шо это.
Скільки людей померло в селі?
Нет, нет. Конечно, семьями, я ж вам говорю. Я раньше уехала и окончательно уже не могла сказать. При мне одна, а сколько умерло.. это нада. Много умерло.
Чи відомі випадки людоїдства ?
Ели, ели. А тогда тем более, если сейчас ели, конечно ели.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Ну, кто оставался. Я уже не была, я была с братом.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Не знаю, деточка.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Я даже и маму свою не найду. Сестричка ещё была жива, поехали, мамочку найдеш или нет, так она спросила у этой, у кладбищенской сторожа, так она говорит, что тут уже столько там похоронено.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Кто его знает. Мне повезло, что Ваня был в армии.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Да, конешно.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Да, была церква.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Нет, не было.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Кто его знает. Я помню, но подробности, конечно не могу вже так, я ж ужеуехала, Рассказываю, но они не слушают, оно им не нужно, говорят, а зачем ты бабушка говоришь…
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
А вот точно.. Знаю, что и работали же колхоз, а кто виноват, вот это я.. Ну, неграмотность!.