Місце запису: с. Вишняки, Козельщинський р-н., Полтавська область.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: члени науково-пошукового клубу «Пошук» Вишняківської загальноосвітньої школи І-ІІ ст. Керівник Васик Ю. В.
Респондент: Пинчук Зінаїда Степанівна, 1919 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Вишняки Козельщинського району Полтавської області.
Скільки вам було років на час Голодомору і де Ви проживали?
На час голодовки мені було 14 год.
Яка за статками була Ваша родина?
Жила в сім’ї колгоспника, нас було у батьків 9 дітей.
Чим Ви харчувалися у той трагічний час?
Найбільше мені запомнилося, що мама нас годували буряками та печеним гарбузом. Хоч люди у селі, та і наша сім’я, сажали город, дбали, щоб у нас усього було у достатку та страшна податкова система не давала можливості жити, влада забирали все, що виростало на присадибних ділянках.
Хто дбав про Вас та інших членів родини?
Батько мій помер рано. Про родину дбала мама, вона, бідна, щодня заставляла нас, дітей, молитися, щоб Господь нам поміг пережити цей голод.
Чим Ви харчувалися?
Ми, діти, ходили каждий день збирати картошку, а потім закопували її дома в землю. Мама вночі відкопувала той «скарб» та варила її нам та дуже плакала та, переживала, щоб ми вижили і не померли з голоду, бо по селу ходили і буксири, і смертна команда.
Коли люди помирали, чи були люди, що хоронили їх?
Хоронити людей не було кому, бо всі були обезсилені. Та й одіти їх не було у що. Так їх звозили до однієї ями і там хоронили. Були, навіть, випадки , коли люди ще живі, але зовсім немічні потрапляли до того місця і там чекали смерті.