- Місце запису: село Черняхів, Кагарлицького району, Київської області;
- Дата запису: 2002 рік;
- Хто записав:Володько Володимир;
- Респондент: Прошенко Марія Іванівна, 1904 р.н.;
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживала в селі Черняхів, Кагарлицького району, Київської області.
Я таку жизнь прожила, що можу багато чого розказать. Помню і Миколину війну, і революцію, і голод, і з німцем війну, потом ще один голод був в селі. Про голод 33-го помню, що з початку з Москви приїжджали ударники і в людей все забирали, квасолю, з припічку все забирали, на городі ями находили, де зерно було. Це спеціально Сталін робив, щоб Україна погибла. В цей голод було й таке, що батьки дітей їли, знаю, що одна сем’я поїла дітей. Було таке, що біля Дніпра люди своїх кидали, а там одна жінка заманювала тих дітей, заріже та й їла. Це мені наша вчительша казала. Це Сталін таку подлость робив. Я з 22 року було комсомолкою, робила в сільраді з 22 по 32. Як стали людей розкуркулювать, то й мені сказали, щоб і я ходила з активістами, але я отказалась. Мій дядько совітував мені тікати, казав, що нехай мене і з партії, і комсомолу ісключать. Я тоді на півроку з села поїхала і у євреїв служила, але потім вернулась. Потом робила в колхозі ім. Будьоного. Помню в голод трупи звозили в яму, а на утро трупи з туда забирали і з’їдали. Раз я йду і бачу везуть мертву людину. Дивлюсь, а то моя подруга Параска. Поки я додому збігала і прибігла до тієї ями, щоб з нею попрощатися, то її вже не видно було, вже другими мертвими закидали. Колгосп в голод нічого не помагав, бо й не міг помогти нічого. Голова колгоспу був чоловік робочий. Він просив, щоб хоч два пуди зерна дали в село, але нічого так і не дали. Колись один дядько достав десь хлібину і зразу її всю й з’їв, то там під забором і вмер. А ще в голод була я вийшла на базар. А там старик хліб продавав і його виконавець схопив і не пуска. Я йому кажу, щоб пустив дядька, а він не пуска і тягне до сільради, каже, що він спекулянт. То я того виконавця в морду. Мене тоді до сільради потягли, а той дядько втік. Обвинили мене в тому, що я захищаю спекулянтів. А я кажу, що який же він спекулянт, то ж брат твій і своїх братів спасать нада, ми ж всі українці. Тоді ті, хто мене судив, порвали акти і мене не судили. Я в голод кому треба, тому завжди помагала.