Місце запису: с. Красносілля, Чигиринський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: невідомо.
Хто записав: невідомо.
Респондент: Прокопенко Михайло Федорович, 1920 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Красносілля Чигиринського району Черкаської області.
Діду Михайло, Розкажіть мені як ви голодували в 1932-33 рр. і в 1946-1947 рр.
Ну, сначала, треба сказать, шо жив я тоді не тут, оце в Краснопілля перебралися з Дунькою, як поженилися. Та і в 40-х годах я не голодував, бо тоді на флоті служив: як пішов ото у війну в 1943, так і вернувся аж в 1949 р.
Про 1932-33 розкажіть. Ви ж щось пам’ятаєте? Які були причини голоду? Хто забирав хліб? Що люди їли в Голодні роки? Як вижила ваша родина?
А що ж тут казать: ходили бригади по хатах у селі і де був хліб забирали до грама. І ходили ж ці, як же їх в біса, партійці, свої. Нєсколько разів ходили, по первах ще щось оставляли попоїсти, а тоді вже й крихточки зі столів зшкрібали. Заможних – у Сибірь, хто жив заможно. А хто приказав? То ж Сталін приказав Україну ограбить, хліб позабирать і попродать чи вивести за границю, то вони ото й забирали харчі, а що діти вмирали тисячами, то їм у Москві все равно! А баржі ті, з хлібом, шо найобидніше, потопили в морі, бо ніхто зерна того не купив, а в Україні все тоді забрали і посівне тоже. Ми з матір’ю, помню, весною 33 картопляні лушпайки садили, що в погрібі десь трохи найшли, бо нічого більше було. А знали ж, шо не посадимо нічого – то смерть нам!
А звідки ви про баржі знаєте?
Тю, то я ж кажу, на флоті я служив в 40-х годах, мені тоді було годі в 25, а були ті зо мною моряки, хто ті баржі топив, якось сиділи ми після поганенької вечері там мріяли про паляницю пухку, то один і розказав, а тоді опомнився, благав, шоб нікому не слово, бо посадять.