Місце запису: с. Трипілля, Обухівський р-н, Київська обл.;
Дата запису: невідомо;
Хто записав: Потороча Дмитро Анатолійович;
Респондент: Потороча Петро Максимович, 1925 р. н.
Під час Голодомору Потороча Петро Максимович, 1925 р. н., проживала в селі Трипілля Обухівського району Київської області.
Політика така, советська власть хотіла командувать, оті навмисно зробила голодовку. Ховали загиблих так, як і щас, вони ж свої, рідні.
Місць вшанувань не було, ховали до своїх, а потім після смерті і самі притулюються до них.
Ховати їжу було важко, куди ж його ховать, як вони шурують по всіх кутках, кругом дивляться. Забрали всі вузлики, квасолю, все. Одна баба квасолю заховала в полову і там знайшли і забрали. Людей загинуло багато, хто його посщитає, ховають і все. Там одна баба діда свого зварила, а шо зробити – їсти нема чого? Тож ти його не порахуєш! А ховали всіх до одної купи. Їли шо попало, хто шо знайде, пішов, мерзлу картоплю викопав, мати зробила тертеники. Ходив до школи, а потім кинув, бо не було чого їсти, а трохи піздніше почали в школі суп варити. Пасльон їли. З цього Голодомору батько втік з села в Київ грущиком, хліб, масло, тюльку передавав, уже їли мундерку, як горіх малу. У батька було все: віз, коняка, плуг, але все здав в колгосп, щоб вижити, а що ти зробиш, і втік у Київ. Колгосп дер все, останнє забирали. В школу ходив, так одна багатша, ми бідніші були, напече пиріжків та зве мене (пальцем показує до себе), та дасть мені одного, а я рішу задачку їй і собі, але і в мене не правильно і в неї не правильно. Багацько людей знічтожили, позабирали і подосі ніхто не прийшли. Батька забрали в Обухів, але потім отпустили і він прийшов додому, а що ти зробиш, банда Зельоного була, людей в яр кидали, стріляли. Якби то не батько, то і мене, мабуть, не було, вижили завдяки йому.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).