Місце запису: с. Старогнатівка, Тельманівський (з 1935 р. до 2016 р.) Бойківський р-н, Донецька обл.
Дата запису: 2002 р.
Хто записав: Гасиджак Леся Іванівна
Респондент: Попова Ефимія Юріївна, 1922 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. Попова Ефимія Юріївна, 1922 р. н., проживала в селі Старогнатівка Тельманівського (з 1935 р. до 2016 р.) Бойківського району Донецької області.
Так, дуже страшно було 33-го року. Батько мій опухлий був з голоду. Ми у Федотова, комірника, працювали, а він нам за це давав трохи макухи.
Я бувало піду, лягаю під амбаром та шилом колю проміжки, а звідти падають кукурудзини. Так понесу додому, посмажемо і ложкою ділили всім потроху.
А взагалі, ховрахів їли, лопухи, інше коріння. Хто був багатший – тих розкуркулювали і забирали все, що в них було. А ми були бідні. У нас не було чого забирати.
(Мова респондента російська, свідчення записане російською мовою). Оригінальний текст:
Да, очень страшно было в 33-м году. Отец мой опухший был от голода. Мы у Федотова, кладовщика, работали, а он нам за это давал немного макухи.
Я бывало пойду, ложусь под амбаром і шилом колю промежутки, а оттуда падают кукурузы. Отак понесу домой, пожарим и ложкой делили всем по чуть-чуть.
А вообще, сусликов ели, лопухи, другие коренья. Кто был побогаче – тех раскулачивали и забирали все, что у них было. А мы бедные были. У нас нечего было забирать…
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).