Місце запису: с. Гончарівка, Сватівський р-н, Луганська обл.;
Дата запису: 23 листопада 2007 року;.
Хто записав: Ємельяненко Євгенія Володимирівна;
Респондент: Пономаренко Василь Омелянович, 1928 р. н.
Під час Голодомору 1932–1933 років проживав у селі Гончарівка Сватівського району Луганської області.
Чорний 1933 рік забрав із моєї сім’ї 5 чоловік. Від голоду померли тато, 2 брати і 2 сестри. Вижили лише я і мама. Мамі в той час було 32 роки, а мені лише 4 роки.
Зимою було важче, а коли настало літо, то стало трохи ліпше. З’явились різні рослини. Мама ходила на роботу. Колгосп організовував триразове харчування для тих, хто працював у полі. Ввечері вона завжди приносила мені суп та шматочок хліба. Кожен вечір я її чекав з нетерпінням, пухнучи з голоду. Але ж вона приносила мені свою вечерю… Коли я їй пропонував поїсти разом зі мною, вона говорила, що не голодна.
До кінця літа в нашому селі було відкрито притулок для дітей, батьки яких загинули від голоду. Мене також прийняли в цей притулок. Годували нас тричі на день. На сніданок і вечерю був суп, і в обід – суп і шматочок хліба. Ночувати я ходив додому.
Інколи в мене забирали хліб старші діти. Але я ніколи на них не ображався, адже знав як це бути голодним.