Місце запису: м. Бердянськ, Бердянський р-н, Запорізька обл.
Дата запису: не вказано.
Хто записав: Новицька Вікторія.
Респондент: Поданьова Матрона Яківна, 1900 р. н.
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років проживала в місті Бердянськ Бердянського району Запорізької області.
Під час Голодомору 1933 р. родина Поданьових мешкала у місті Бердянську по вулиці Червоних пілотів. Сім’я була велика: жінка Матрона Яківна, батько Родіон Федорович та 6 дітей. Мати працювала медичною сестрою у хірурга Дмитрука, а батько за фахом був пічник. Але під час Голодомору Матрона Яківна не працювала, бо в неї була маленька дитина, до того ж вона була вагітною. Батько, щоб якось прогодувати родину працював конюхом у лікарні, возив лікаря до хворих, як сьогодні швидка допомога, та підробляв пічником. Мати доглядала за дітьми, у вільну хвилину зі старшими доньками в’язали, вишивали на продаж. Матрону Яківну інколи кликали до хворих, та за допомогу давали одяг, їжу або гроші. Незважаючи на всі ці доходи, родина дуже бідувала, хоча до Голодомору жили заможно. Всі гроші йшли на їжу та мило. В жінки було дуже багато одежі і коштовних жіночих нарядів, бо Матрона Яківна родом з багатої сім’ї, яка мешкала на Лісках. Вся одіж була продана або обмінена на їжу – хліб, сіль, кукурудзу. В “Торгсін” приносили срібні ложки, виделки, ножі.
Члени родини дуже голодували, їжею були зерна кукурудзи, висівки, які приносив батько, та суп з лободи, який варила мати. Ще до цього Родіону Федоровичу давали щоденну пайку хліба 100 г на 8 чоловік. Але рятувала їх, як і багатьох інших бердянців, риба. Діти бігали до моря і просили у рибалок, які поверталися з лову, рибу, в основному тюльку, та бігли передати її матері, щоб та всіх нагодувала.
Скільки разів на березі, на дитячих очах мерли люди, наївшись сирої риби.
Під час Голодомору в родині померли дві дитини, хлопчик Петрусь, та дівчинка Любаня, та народилися мертвою дитина – вагітну Матрону Яківну в черзі за пайкою хліба затоптали голодні люди.