Місце запису: с. Красносілля, Чигиринський р-н., Черкаська обл.
Дата запису: невідомо.
Ким записано: невідомо.
Респондент: Плосконос Михайло Гервисійович, 1924 р.н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. проживав в селі Красносілля Чигиринського району Черкаської області.
У сім років зазнав голоду і холоду. З його розповіді я зрозумів, що 32-33 роки були дуже страшними роками, а смерть людей безглуздою. Люди, яким не вдавалося вижити помирали прямо на дорозі, під тином, у полі, вдома. Сім’ю мого діда врятувало декілька факторів: по-перше, у нього була дуже мала сім’я, вона складалася із батька, матері і сина. По-друге, сім’я мала корову, яка протримала сім’ю певний час, а коли не було чим годувати, то продали і на ті гроші накупили запаси зерна борошна та продуктів. Але й цих запасів ледве хватало на зиму. Зима виявилася дуже холодною, цю зиму дід запам’ятав цю зиму на все життя. Тому що запаси топлива були мінімальними. Їх нізащо не хватило б але люди всього села жили на чужому горі. Хати в яких всі вимирали селяни розбирали на топливо, стріхи з соломи забирали ті в кого була корова, двері, вікна, меблі спалювали ті в кого не було чим топити таких будинків було декілька що вечора сім’я збиралася біля ікон і молилися богу, щоб від допоміг протриматиматися до весни. І таки допоміг, діждавши весни люди їли все що порозцвітало, жарили пободи, калачики і т. ін. Після зими у селі майже не залишилося ні собак ні кішок, люди їли все, навіть було декілька випадків, коли батьки їли померлих дітей. У кожному дворі було по декілька могил рідні.